Уночі 31 жовтня російські ракети влучили в сховище технічного музею “Машини часу” на житловому масиві Тополя в Дніпрі. Десятки раритетних автомобілів, які роками реставрували й зберігали, перетворилися на купу понівеченого металу. Серед пошкоджених – американський сідельний тягач Freightliner, що мав стати експонатом виставки про фільм “Термінатор”, пересувний музей на базі автобуса “Кубань”, радянські “Москвичі”, КаВЗи, ГАЗи й ЗІЛи. Засновник музею Михайло Прудніков опублікував відео наслідків і закликав небайдужих допомогти розібрати завали.
Колекція, яка не встигла розповісти свої історії
Музей “Машини часу” – це не просто гараж зі старими авто. Це збірка технічних артефактів, кожен із яких мав свою історію. Прудніков роками збирав рідкісні екземпляри, реставрував, повертав їм життя. Деякі машини приїжджали з інших міст – як той самий Freightliner із Харкова, який мав стати зіркою тематичної виставки про культову вантажівку з “Термінатора”.
Тепер замість експозиції – руїни. На фото й відео з місця обстрілу видно понівечені кузови, розірвані рами, вибиті скла. “Москвич-2140”, автобуси КаВЗ-651, вантажівки ГАЗ і ЗІЛ – техніка, яка пережила десятиліття, не витримала однієї ракети.
Окрема трагедія – американський сідельний тягач Freightliner. Його спеціально привезли з Харкова, відновили, готували до виставки. Ця вантажівка мала стати центром експозиції, присвяченої транспорту з культових фільмів. У “Термінаторі” саме така машина фігурує в одній із найвідоміших сцен.
Тепер цей експонат у руїнах. Скільки праці, часу, грошей було вкладено в його реставрацію – важко навіть уявити. І все це знищено за одну ніч.
Пересувний музей, який більше не їздитиме
Ще один втрачений експонат – пересувний музей на базі автобуса “Кубань”. Це не просто техніка, а мобільна виставка, яка могла приїжджати в різні міста й розповідати історії. Таких проєктів в Україні одиниці. І тепер на одного менше.
Радянські автобуси, вантажівки, легкові авто – усе це частина технічної спадщини, яку намагалися зберегти. Але війна не цікавиться культурою чи історією. Вона просто руйнує.
Михайло Прудніков закликав небайдужих прийти 1 листопада й допомогти команді музею розібрати завали. Можливо, щось ще вдасться врятувати. Можливо, якісь деталі, вузли, елементи ще піддаються відновленню.
Але факт залишається фактом: унікальна колекція знищена. Роки праці, реставрації, пошуків рідкісних екземплярів – усе це перетворилося на купу металобрухту за одну ніч.
Не перша втрата
Музеї, бібліотеки, архіви, колекції – росія методично знищує українську культурну спадщину. “Машини часу” – лише один із випадків. Але кожен такий випадок – це втрата, яку неможливо відновити.
Raритетні автомобілі не виробляють заново. Історію не переписують. Те, що знищене – знищене назавжди.
Але команда музею не здається. Завтра вони розбиратимуть завали. Можливо, щось ще вдасться врятувати. Можливо, колись музей відновлять. Але ці машини – вже ніколи не будуть такими, якими були.
