Артилерія українського виробництва за роки повномасштабної війни пройшла шлях від поодиноких дослідних зразків до серійного випуску систем, які щодня працюють на фронті. Найвідоміша з них – самохідна гаубиця 2С22 «Богдана», але поряд з нею в Україні серійно виробляють міномети серії UkrOP, снаряди калібру 155 мм і низку допоміжних систем управління вогнем.
Пряма відповідь на головне питання: артилерія українського виробництва – це насамперед самохідна гаубиця «Богдана» калібру 155 мм (кілька модифікацій на колісному і гусеничному шасі), міномети UkrOP калібрів 82 і 120 мм, а також власне виробництво артилерійських снарядів НАТО-стандарту 155 мм, обсяги якого українська оборонна промисловість нарощує щороку. Нижче – детальний огляд кожної системи, технічні характеристики у таблиці та відповіді на найпоширеніші запитання.
Чому Україні знадобилась власна артилерія
До 2022 року основу артилерійського парку ЗСУ становили радянські системи калібру 152 мм: гаубиці 2С3 «Акація», 2С19 «Мста-С», буксировані Д-20 і «Гіацинт». Після початку повномасштабного вторгнення союзники почали передавати системи калібру 155 мм – американські M777, французькі CAESAR, німецькі PzH 2000. Це створило одразу дві проблеми: залежність від постачань зі закордону та потребу в іншому типі боєприпасів, яких Україна на початок війни майже не виробляла.
Відповіддю стало прискорене доведення до серії власної розробки калібру 155 мм – гаубиці «Богдана», а також розгортання виробництва снарядів цього калібру на українських підприємствах. Паралельно оборонна промисловість наростила випуск мінометів, які залишаються найдешевшим і найшвидшим у виробництві видом артилерії.
Ключовий урок перших двох років війни полягав у тому, що жодна кількість іноземної допомоги не гарантує стабільності постачань: графіки виробництва союзників формуються під власні контракти і бюджети, а рішення про передачу техніки часто затримуються з політичних причин. Тому паралельно з проханнями про додаткову допомогу Україна системно інвестувала у власні виробничі потужності, залучаючи як державні підприємства, так і приватний оборонпром, який до 2022 року був майже відсутній як окремий сектор економіки.
Самохідна гаубиця 2С22 «Богдана»: історія і модифікації
«Богдана» – українська 155-міліметрова самохідна гаубиця, розроблена державним підприємством «Укроборонпром» (нині «Українська оборонна промисловість») спільно з харківським КБ. Перші зразки демонстрували ще у 2018 році, але серійне виробництво і масове застосування почалося вже під час повномасштабної війни, з 2022-2023 років.
Головна перевага «Богдани» – калібр 155 мм, сумісний зі стандартом НАТО. Це означає, що гаубиця може використовувати ті самі снаряди, що й західні системи M777 чи CAESAR, включно з керованими боєприпасами Excalibur. Дальність стрільби звичайним снарядом сягає близько 24-30 км, а активно-реактивними боєприпасами – понад 40 км.
Колісна версія на шасі КрАЗ
Перша серійна модифікація «Богдани» встановлена на колісне шасі КрАЗ-63221 (6х6). Такий варіант забезпечує високу мобільність на дорогах з твердим покриттям і швидке розгортання на позиції, але має обмежену прохідність поза дорогами порівняно з гусеничними машинами.
Гусенична версія
Пізніше з’явилася модифікація на гусеничному шасі, розроблена для кращої прохідності бездоріжжям і полів, що особливо важливо в умовах позиційних боїв на сході і півдні України. Гусенична «Богдана» повільніша на марші дорогами, зате менш вразлива до обмежень рельєфу.
Модернізовані варіанти
У 2024-2026 роках виробник продовжував доопрацьовувати гаубицю: покращували систему автоматизованого заряджання, яка дозволяє скоротити час між пострілами, доопрацьовували засоби захисту екіпажу від осколків і дронів-камікадзе, а також інтегрували сучасні системи управління вогнем, що дозволяють отримувати координати цілей безпосередньо від розвідувальних БпЛА.
Окремо варто відзначити зростання ролі зв’язки «розвідувальний дрон плюс артилерія»: сучасний обмін даними дозволяє екіпажу «Богдани» отримувати координати цілі за лічені хвилини після виявлення, коригувати вогонь по відео з дрона в реальному часі і швидко змінювати позицію після серії пострілів, щоб уникнути контрбатарейного удару. Саме тактика «постріляв і поїхав» (shoot and scoot) стала стандартом для самохідної артилерії обох сторін фронту і безпосередньо вплинула на конструкцію українських машин, де приділяють велику увагу швидкості згортання позиції.
Технічні характеристики «Богдани»
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Калібр | 155 мм (стандарт НАТО) |
| Шасі | колісне КрАЗ-63221 (6х6) або гусеничне |
| Дальність стрільби (звичайний снаряд) | близько 24-30 км |
| Дальність стрільби (активно-реактивний снаряд) | понад 40 км |
| Екіпаж | 4-5 осіб |
| Боєкомплект на борту | близько 20 пострілів (залежно від модифікації) |
| Сумісні боєприпаси | стандарт НАТО, зокрема Excalibur |
| Виробник | Українська оборонна промисловість |
| Початок серійного виробництва | 2022-2023 роки |
Міномети українського виробництва: серія UkrOP
Поряд з важкою артилерією Україна серійно випускає міномети – найдешевший і найшвидший у виготовленні клас артилерійських систем. Найвідоміша лінійка – UkrOP (Український Оборонний Продукт), яка включає мінометні комплекси калібрів 82 мм і 120 мм.
Міномети UkrOP розробляли з акцентом на швидке виробництво з доступних матеріалів і простоту обслуговування безпосередньо на позиціях. Це дозволяє нарощувати випуск значно швидше, ніж у випадку складних самохідних гаубиць, і компенсувати втрати техніки на передовій.
82-міліметрові міномети використовують для ураження живої сили і легких укріплень на дистанціях до кількох кілометрів, тоді як 120-міліметрові системи здатні вражати більш захищені цілі і працюють на дальностях до 7-8 км залежно від типу міни. Обидва калібри активно застосовують піхотні підрозділи і десантно-штурмові війська як мобільний засіб вогневої підтримки, який не потребує складної логістики.
Важлива особливість мінометів українського виробництва – можливість переносити систему силами розрахунку без важкої техніки, що критично на ділянках фронту з зруйнованою дорожньою інфраструктурою. Крім класичних піхотних мінометів на трубі і опорній плиті, українські виробники також розробляють автоматизовані мінометні комплекси на колісному і бронованому шасі, які поєднують мобільність легкої бронетехніки зі швидкістю відкриття вогню, характерною для мінометів. Такі системи скорочують час розгортання до кількох десятків секунд і дозволяють екіпажу вести вогонь, не залишаючи броньованого корпусу.
Виробництво снарядів калібру 155 мм в Україні
Окрема і критично важлива частина української артилерійської програми – власне виробництво снарядів калібру 155 мм. До 2022 року Україна практично не виробляла боєприпасів цього стандарту, оскільки основою парку були радянські системи калібру 152 мм із власною номенклатурою снарядів.
З 2023 року державні і приватні оборонні підприємства почали розгортати виробничі лінії для випуску корпусів снарядів 155 мм, порохових зарядів і підривників. Темпи нарощування виробництва щороку зростають: якщо на початку війни мова йшла про тисячі снарядів на місяць, то до 2025-2026 років українська промисловість спільно з партнерськими лініями (частина виробництва локалізована через спільні підприємства з європейськими компаніями) вийшла на десятки тисяч одиниць на місяць.
Паралельно з виробництвом снарядів наростили і випуск порохів та вибухових речовин, оскільки залежність від імпортної сировини для спорядження боєприпасів була однією з головних вразливостей на початку війни. Локалізація повного циклу виробництва – від пороху до готового снаряда – залишається стратегічним пріоритетом української оборонної промисловості.
Крім суто оборонних заводів, до випуску компонентів для снарядів залучили і машинобудівні підприємства, які раніше не мали стосунку до військового виробництва: цивільні заводи переобладнували частину ліній під токарну обробку корпусів снарядів і виготовлення елементів підривників. Такий підхід дозволив швидше нарощувати обсяги, не чекаючи будівництва нових спеціалізованих виробництв з нуля. Водночас якість і надійність снарядів проходять окрему сертифікацію, оскільки боєприпас має відповідати вимогам сумісності з іноземними гарматами, які масово стоять на озброєнні ЗСУ.
Порівняння з іноземними системами
Головна перевага власного виробництва артилерії – незалежність від графіків постачань союзників і можливість швидко замінювати втрачену на фронті техніку. «Богдана» за характеристиками близька до французької CAESAR: обидві системи мають калібр 155 мм і схожу дальність стрільби, при цьому «Богдана» дешевша у виробництві завдяки використанню українських компонентів.
Порівняно з важчими системами на кшталт німецької PzH 2000 «Богдана» має менший боєкомплект на борту і дещо нижчу скорострільність, однак виграє за критерієм ремонтопридатності в польових умовах, оскільки обслуговування і запчастини доступні безпосередньо в Україні без залежності від постачань з-за кордону.
Ще один практичний аргумент на користь власного виробництва – вартість і терміни поставки. Закупівля іноземної техніки завжди включає час на переговори, транспортування і навчання екіпажів роботі з новою системою, тоді як українські заводи можуть оперативно збільшувати випуск уже знайомих військовим машин і адаптувати конструкцію під поточні потреби фронту буквально за кілька тижнів, спираючись на зворотний зв’язок від бойових підрозділів.
FAQ
Скільки гаубиць «Богдана» виробила Україна?
Точні цифри виробництва не розголошують з міркувань безпеки, проте відомо, що серійний випуск триває безперервно з 2022-2023 років і темпи виробництва щороку зростають завдяки розширенню виробничих потужностей.
Чим «Богдана» відрізняється від радянських гаубиць калібру 152 мм?
Головна відмінність – калібр 155 мм замість 152 мм, що робить «Богдану» сумісною з боєприпасами стандарту НАТО, включно з керованими снарядами. Це відкриває доступ до значно ширшої номенклатури боєприпасів порівняно з радянським калібром.
Чи виробляє Україна снаряди 155 мм самостійно, чи тільки отримує їх від союзників?
Україна нарощує власне виробництво снарядів 155 мм на державних і приватних підприємствах, паралельно продовжуючи отримувати боєприпаси цього калібру від країн-партнерів. Обидва джерела працюють одночасно, щоб забезпечити достатній обсяг боєкомплекту на фронті.
Для чого потрібні міномети, якщо є гаубиці «Богдана»?
Міномети UkrOP дешевші і швидші у виробництві, легші за вагою і не потребують складної логістики, тому їх використовують для тактичної вогневої підтримки піхоти на близьких дистанціях, тоді як гаубиці працюють на значно більших відстанях і застосовуються для ураження укріплених та віддалених цілей.
Висновок
Артилерія українського виробництва за три роки повномасштабної війни перетворилася з поодиноких дослідних зразків на повноцінну галузь оборонної промисловості: серійна гаубиця «Богдана» у колісній і гусеничній модифікаціях, міномети серії UkrOP калібрів 82 і 120 мм та власне виробництво снарядів 155 мм формують основу вогневої підтримки ЗСУ. Це не замінює постачання від союзників повністю, але суттєво знижує залежність від зовнішніх графіків і дозволяє швидше компенсувати бойові втрати техніки. Найближчими роками темпи виробництва артилерії та боєприпасів залишатимуться одним з головних індикаторів спроможності українського оборонпрому, тому цю тему варто відстежувати поряд з іншими напрямками розвитку техніки ЗСУ.
Щоб побачити артилерійські системи в контексті всього парку техніки Збройних сил, перегляньте наш довідник військової техніки ЗСУ. А про те, як артилерія працює в парі з розвідувальними та ударними безпілотниками на сучасному полі бою, читайте в матеріалі про БпЛА «Лютий».
