За словами генерала Крістофферсена, поточна промислова діяльність у Росії може дозволити країні відновити повну військову силу швидше, ніж за попередньо оцінювані десять років. Він підкреслив, що найближчі роки необхідно використати для зміцнення сил НАТО та поповнення їх запасів, продовжуючи підтримувати Україну.
Норвегія, яка є членом НАТО з 1949 року, не спостерігала жодних значних змін у військовій «позиції» Росії на своєму кордоні за останній рік, включаючи її ядерні сили та Північний флот, хоча сухопутні сили Росії на Кольському півострові були «знищені» після великих втрат в Україні. Норвезький парламент ще має схвалити план, спрямований на майже подвоєння витрат на оборону протягом наступних 12 років, щоб пристосуватися до загроз з боку сусіда, зосереджуючись на військово-морських і протиповітряних можливостях.
З початком повномасштабної війни в Україні загострилася конкуренція у розвитку оборонної промисловості між Росією та країнами-членами НАТО. Незважаючи на економічні проблеми, загострені міжнародними санкціями, Росія зберігає відносно міцну оборонно-промислову базу, що дозволяє їй продовжувати задовольняти свої військові потреби.
Однак цей потенціал частково підтримується його стратегічними альянсами з такими країнами, як Китай і Північна Корея, які надають істотну матеріальну та технологічну підтримку. Ця підтримка має вирішальне значення для подолання деяких технологічних і виробничих прогалин, з якими Росія стикається через міжнародні обмеження.
І навпаки, схоже, що країни-члени НАТО намагаються встигати за розвитком і модернізацією власної оборонно-промислової бази. Хоча багато з цих країн є технологічно розвиненими, вони відстають у виробничих потужностях і здатності швидко адаптуватися до нових вимог сучасної війни.
Цю ситуацію підкреслює заява глави Міноборони Норвегії, яка наголошує на «дворічному вікні», необхідному для зміцнення та модернізації сил НАТО. Цей період вважається критично важливим для розвитку та розгортання належного оборонного потенціалу у відповідь на загрозу від Росії, чиї промислові потужності, хоча й обмежені, залишаються функціональними та підтримуються зовнішніми стратегічними альянсами.
Норвегія планує досягти цільових витрат на оборону в рамках альянсу — 2% свого валового внутрішнього продукту — до кінця 2024 року і 2,7% — до 2030 року. Члени НАТО домовилися про цільові витрати у розмірі понад 2%. Крістофферсен висловив задоволення довгостроковими витратами, але норвезькі військові стикаються з кількома вузькими місцями в їх реалізації, наприклад утримання персоналу, особливо тому, що багато інвестицій в оборону здійснюються в регіонах, де демографічні показники показують невтішні цифри. Інші проблеми включають брак виробничих потужностей і систему закупівель, яка не розрахована на швидке прийняття рішень.
Сили оборони Норвегії перебувають у стані «підвищеної» готовності з осені 2022 року, коли російська влада посилила свою ядерну риторику, а вибухи пошкодили трубопровід Nord Stream. Крістофферсен зазначив підвищену загрозу від підривної діяльності, дезінформації та розвідки — усе це некінетичні загрози, до яких вони мають підвищену готовність.
Для Норвегії це означає посилення патрулювання, посилення стеження та більше уваги до усунення прогалин у безпеці та кіберсистем. Крістофферсен пояснив, що реакцією Норвегії був ретельний нагляд за всіма діями їх сусідів, щоб забезпечити більшу стійкість проти саботажу.
