У рамках своєї стратегії оборонної модернізації та зусиль щодо подолання зростаючих загроз, які представляють безпілотники, Індія розпочала розробку спеціальних боєприпасів для двох зенітних систем російського виробництва – ЗУ-23 і «Шилка». Ця ініціатива спрямована на посилення можливостей індійської армії проти зростаючої загрози безпілотників, одночасно зменшуючи залежність від іноземних постачальників.
2 січня 2025 року Міністерство оборони Індії опублікувало запит на інформацію (RFI), в якому запрошувало місцеві компанії, як державні, так і приватні, подати пропозиції щодо виробництва 23-мм боєприпасів проти дронів. Ці боєприпаси, розроблені для використання з системами ЗУ-23 і «Шилка», матимуть технологію безконтактного запалу, що дозволить їм вибухати поблизу ворожих безпілотників. Цей прогрес спрямований на вирішення обмежень існуючих боєприпасів, які вимагають прямого влучення для нейтралізації цілей.
ЗУ-23-2 — це буксирувана зенітна установка радянської розробки, яка була прийнята на озброєння Індії в 1960-х роках для посилення протиповітряної оборони близької відстані. Ця система складається з двох 23-мм автоматичних гармат, встановлених на мобільній платформі, що забезпечує сумарну скорострільність приблизно 2000 пострілів на хвилину. Використовує боєприпаси калібру 23 x 152 мм, включаючи осколково-фугасні (HEI-T) і бронебійно-запальні трасуючі (API-T) снаряди. В основному ЗУ-23-2 застосовуються проти низьколітаючих літаків і вертольотів, а також легких наземних цілей.
ЗСУ-23-4 “Шилка” – це самохідна зенітна установка, яка поступила на озброєння Індії в 1970-х роках. Встановлений на гусеничному шасі, він озброєний чотирма 23-мм автоматичними гарматами АЗП-23 «Амур», що дають загальну скорострільність 3400 пострілів на хвилину. «Шилка» оснащена РЛС РПК-2 «Тобол», яка забезпечує виявлення та супровід повітряних цілей на відстані до 20 км. Маючи приблизно 2000 патронів калібру 23 х 152 мм, подібно до ЗУ-23-2, «Шилка» призначена для захисту механізованих підрозділів від загроз з повітря на малих висотах.
Хоча точна кількість цих систем, які перебувають на озброєнні індійської армії, залишається невідомою, обидві платформи функціонують протягом кількох десятиліть і пройшли модернізацію для вирішення сучасних викликів.
Наразі системи ЗУ-23 і «Шилка», незважаючи на високу скорострільність і бронебійні боєприпаси, не можуть ефективно вражати безпілотники через їх ручне управління та низьку ймовірність прямого влучення. Очікується, що впровадження технології безконтактного запалу значно підвищить ефективність цієї зброї, підвищивши можливості протиповітряної оборони сухопутних військ на близькій відстані.
Додаткові заходи вже введені вздовж індійсько-пакистанського кордону. Прикордонні сили безпеки (BSF) використовують лазерні перешкоди для нейтралізації дронів, які перевозять наркотики з Пакистану. У 2024 році в Пенджабі було перехоплено майже 290 малих безпілотників, деякі з яких були вимкнені під час польоту. Однак цих систем, розроблених для невійськових безпілотників, недостатньо проти більш складних повітряних загроз.
