Поки весь світ говорить про дрони в небі, українські інженери тихо створили справжнього наземного монстра. Компанія Vyriy представила свій перший наземний дрон Dzhankoi – машину, яка може змінити логістику на фронті та врятувати тисячі життів.
Історія цього проєкту нагадує класичний український стартап: є ідея, є потреба фронту, немає грошей. “Це неприбутковий проєкт. Але без роботизованих наземних комплексів неможливо виграти війну,” – відверто зізнався CEO компанії Vyriy Олексій Бабенко на виставці Defense Tech Valley 2025.
Компанія почала з того, що звернулася до львівського інженера, який розробив первинний концепт наземного дрона. Vyriy викупила проєкт повністю і почала випробування на Харківщині – там, де теорія зустрічається з суворою реальністю фронту.
Реальність виявилася жорсткою. Первинна конструкція постійно перевертувалася, втрачала гусеничний хід і взагалі поводилася як капризний підліток. Довелося переробляти практично все – мотори, шасі, електроніку, системи управління. Залишилася тільки одна деталь від оригінального проєкту – гусениці.
І от тут криється цікава українська історія. Ця гусенична система, створена львівським майстром власноруч в Україні, виявилася єдиною частиною, яка працювала ідеально з першого разу. Вона важить 40-45 кілограмів, але після повного перепроєктування дрон перестав “літати” на поворотах і став поводитися як справжня наземна машина.
“З цією гусеницею він розганяється до швидкості 25 км/год,” – розповідає представник компанії.
Це може здатися не дуже швидко для автомобіліста, але для наземного робота, який може нести понад 500 кілограмів вантажу, це чудовий результат.
Технічна начинка Dzhankoi вражає. Два електромотори по 2800 ватт кожен, супутниковий зв’язок Starlink, система дистанційного керування ExpressLRS для роботи на великих відстанях. Дрон може працювати при температурі від мінус 20 до плюс 55 градусів і долати підйоми до 32 градусів.
Найцікавіше почнеться з інтеграцією штучного інтелекту. Планується, що Dzhankoi зможе самостійно обходити перешкоди та оптимізувати маршрути до цілі. Це особливо важливо для логістичних місій та евакуації поранених – двох основних завдань, для яких створювався дрон.
Але розробники не зупиняються на логістиці. У планах версія “дрон-ждун” – платформа, яка може нести до шести FPV-дронів на оптоволоконній системі. Така машина заїжджає в зону бойових дій, чекає на появу цілей і атакує їх власними дронами. Концепція нагадує материнський корабель з науково-фантастичних фільмів.
Розглядається також інженерна версія з ковшем для риття позицій. Логіка проста – краще нехай робот копає окопи під обстрілами, ніж люди. І навіть бойова версія з турелями великого калібру – платформа має достатні розміри для монтажу серйозної зброї.
Технічні характеристики Dzhankoi виглядають солідно: запас ходу до 50 кілометрів, навантаження понад 500 кілограмів, розміри 124 на 210 на 80 сантиметрів. Дві камери – сутінкові або тепловізійні, цифрове відео з інфрачервоним підсвіченням, GPS-навігація.
Це не перший український наземний робот – нещодавно до експлуатації в ЗСУ допустили платформу Protector від “Української бронетехніки”. Але кожна нова машина – це крок до роботизації фронту, що може кардинально змінити характер бойових дій.
Найголовніше в історії Dzhankoi не технічні характеристики, а філософія підходу. Компанія відверто каже, що це неприбутковий проєкт. В умовах війни пріоритети змінюються – важливіше врятувати життя солдатів, ніж заробити гроші.
Львівський інженер, який створив ті самі надійні гусениці, мабуть, навіть не здогадується, що його винахід може стати частиною революції в наземній робототехніці. Але саме такі історії і творять українське оборонне дивовижу – коли звичайні інженери в звичайних майстернях створюють речі, які змінюють правила гри.
