Про цікавий епізод вітчизняної автомобільної історії розповідають у проєкті “Українські автомобілі”. У 1967 році фахівці Всесоюзного науково-дослідного інституту технічної естетики реалізували сміливий експеримент – створили автомобіль вагонного компонування на базі компонентів народного “Запорожця”.
Коли дизайн диктує Долматовський
Ключовою фігурою проєкту став легендарний радянський автодизайнер Юрій Аронович Долматовський – людина, яка залишила помітний слід в історії вітчизняного автопрому. Саме його бачення визначило зовнішність та філософію “Максі”.
Головною родзинкою концепту стало кузовне рішення типу “вагон” – коли салон максимально наближений до габаритів самого автомобіля. При ідентичних зовнішніх розмірах порівняно із серійним ЗАЗ-965, експериментальна машина пропонувала істотно більший внутрішній простір.
Інженерні хитрощі заради комфорту
Замість звичних розпашних дверей конструктори встановили пару широких зсувних – рішення, яке сьогодні є стандартом для мінівенів, але в 60-х виглядало футуристично. Таке компонування значно полегшувало посадку-висадку пасажирів, особливо на обмеженому паркувальному просторі.
Передні сидіння зсунули вперед на 34 сантиметри порівняно зі стандартним запорізьким компонуванням, задні – на 15 см. Анатомічні крісла для водія та переднього пасажира виготовили зі склопластику з поролоновою оббивкою. Більше того – їх зробили поворотними, встановивши на шарнірних кронштейнах.
Охолодження та безпека
Оскільки двигун залишився ззаду, інженерам довелося продумати ефективну систему вентиляції. У широкій задній стійці розмістили бічні повітряні канали для охолодження мотора. Верхній понтон направляв потік повітря на заднє скло, запобігаючи його забрудненню – проблемі, актуальній для автомобілів із заднім розташуванням силового агрегату.
Особливу увагу приділили пасивній безпеці. Торсіони передньої підвіски та рульову трапецію підняли надзвичайно високо – на рівень нижньої кромки лобового скла. Таке незвичне рішення не лише звільнило місце для ніг водія, а й утворило поперечну раму безпеки, покликану захищати людей при лобових зіткненнях.
Доля прототипу
На жаль, ВНДІТЕ “Максі” так і не отримав путівки в серійне життя. Радянська автопромисловість рідко втілювала сміливі експериментальні ідеї у масове виробництво. До наших днів від унікального прототипу збереглися лише окремі склопластикові панелі кузова – німі свідки того, яким міг би стати український компактний мінівен ще в епоху застою.
