Нещодавній авто-ретро пробіг “Осінь-25”, що відбувся у Дніпрі до Дня автомобіліста, подарував публіці не лише парад класичних “заводських” моделей. Головною зіркою події став справжній технічний феномен – амфібія “Мураха” 1975 року. Цей апарат є яскравим доказом незламного інженерного духу українських самородок.

“Мураха” – це не просто саморобка, це плід таланту й наполегливості Григорія Шкарупи, електрика з міста Ізюм. Створений пів століття тому, цей апарат дожив до наших днів і отримав друге життя завдяки кропіткій реставрації фахівців Технічного музею “Машини часу”.

Інженерія “на коліні”: мотоцикл і дві коробки

Справжня унікальність “Мурахи” полягає в її конструкції, де нестандартні рішення переплітаються з підручними елементами.

• Силова установка: Серцем амфібії став 26-сильний двигун, запозичений від важкого мотоцикла К-750.
• Трансмісія з подвійним запасом: Щоб забезпечити і рух на суші, і роботу гребного гвинта (хоч це прямо не зазначено, подвійні коробки натякають на складну трансмісію), конструктор застосував нестандартний тандем – двигун працює одразу з двома коробками передач: від КМЗ та “Іж”. Це рішення, ймовірно, давало можливість оптимально розподіляти потужність для різних середовищ.
• Підвіска: За основу для незалежної підвіски взяли агрегати від легендарної “інвалідки” – мотоколяски С-3Д.

Завдяки полегшеному підходу до конструкції (споряджена маса становить лише 600 кг), “Мураха” здатна розвивати до 60 км/год на асфальті. У водному ж середовищі її швидкість сягає 15 км/год.

Дизайн: фанера, сталь і прозорість

Зовнішній вигляд “Мурахи” кричить про епоху та практичний підхід її творця:

• Кузов: Чотиримісний, відкритий тип. Боковини виготовлені з простої фанери, тоді як передня частина, що приймає на себе основний удар хвиль, – зі сталі.
• Елементи комфорту: Як і належить справжній амфібії, дверей тут немає. Жорсткий дах відсутній, але є можливість натягнути брезентовий тент на випадок дощу.
• Неочікувана деталь: На кормі, над двигуном, привертає увагу прозора кришка капота, виготовлена із заводського автомобільного скла. Це не лише додає стилю, але й, ймовірно, полегшує контроль за роботою силової установки.

Наступний етап: випробування на воді

Реставрація мала на меті головне: відновлення амфібійних якостей. Це критично важливий момент, адже часто при відновленні таких апаратів водні функції залишаються поза увагою.

Технічний музей “Машини часу” обіцяє, що на глядачів чекає справжнє видовище. Вже наступної весни унікальну “Мураху” обов’язково випробують на плаву. Чекаємо на перші кадри цього дивовижного інженерного дітища, що знову ковзає водою.

“Мураха” – це не просто ностальгія, це пам’ятник технічній кмітливості українців, що створювали унікальні машини, маючи обмежені ресурси. Дякуємо музею за збереження цієї живої історії!