На тлі постійного дефіциту боєприпасів на фронті український оборонно-промисловий комплекс готує потужну відповідь. Вже за два роки компанія «Українська бронетехніка» планує запустити виробництво сотень тисяч артилерійських снарядів ключових калібрів, що може суттєво змінити ситуацію із забезпеченням війська. Це не просто плани на папері, а конкретний проєкт, який має на меті перетворити Україну з отримувача допомоги на самодостатнього виробника озброєнь.
Цей амбітний крок є свідченням стратегічного зсуву в оборонній політиці держави. Замість того, щоб повністю залежати від постачань західних партнерів, які часто бувають нерегулярними, Україна робить ставку на власні сили. Успішна реалізація цього проєкту не лише забезпечить стабільне постачання боєприпасів для Сил оборони, але й стане потужним сигналом для всього світу: український ОПК здатен вирішувати завдання найвищої складності.
Однак на шляху до «снарядного прориву» стоїть ключове питання — фінансування. Технологічні можливості та міжнародна співпраця вже є, але без довгострокових державних контрактів та передоплати ці потужності ризикують залишитися нереалізованими. Від того, чи зможе держава забезпечити фінансову основу для цього проєкту, залежить майбутнє не лише компанії, а й боєздатності всієї української армії.
Сотні тисяч снарядів: що готує український ОПК
Український оборонний сектор готується до безпрецедентного нарощування виробництва артилерійських боєприпасів. Компанія «Українська бронетехніка», що входить до асоціації NAUDI, озвучила плани, які за своїм масштабом здатні конкурувати з багатьма європейськими виробниками. Йдеться про потенційний випуск понад 400 тисяч снарядів на рік, що може стати справжнім переломом у боротьбі зі «снарядним голодом» на передовій.
Згідно із заявою генерального директора компанії Владислава Бельбаса, виробничі лінії готові забезпечити випуск до 100 тисяч 105-мм пострілів, 240 тисяч 155-мм уламково-фугасних снарядів M107 та 60 тисяч далекобійних 155-мм боєприпасів типу ERFB-BT. Такі обсяги дозволять не лише покрити значну частину потреб української армії, а й створити стратегічний резерв, зменшивши критичну залежність від зовнішніх постачань.
Ключовою умовою для запуску цього «конвеєра» є державне замовлення та стабільне фінансування. Представники компанії наголошують, що технологічно вони готові до старту, але без гарантованих контрактів від Міністерства оборони розпочати масове виробництво неможливо. Це перетворює проєкт із суто технічного на питання політичної волі та стратегічного планування з боку держави, яка має визначити пріоритети у фінансуванні власного ОПК.
Від 105-мм до 155-мм: деталі амбітного проєкту
Проєкт передбачає виробництво боєприпасів двох ключових для сучасної війни калібрів. Перший — 105-мм снаряд M1, виробництво якого планують розпочати у 2026 році. Хоча артилерія цього калібру менш поширена в ЗСУ, ніж 155-мм, вона займає важливу нішу. Легкі та мобільні гаубиці, як-от M101, активно використовуються, зокрема, прикордонниками, а їхня маневреність дає переваги на складних ділянках фронту. Запуск власного виробництва снарядів для них закриє потреби цих підрозділів і підтримає розробку нових вітчизняних артсистем цього калібру.
Основою успіху проєкту є співпраця з одним із провідних європейських оборонних гігантів — чеською Czechoslovak Group (CSG). Партнерство відбувається на ліцензійній основі, що значно прискорює та спрощує процес. Українська сторона отримує не лише креслення, а повний пакет технологічної документації, стандарти контролю якості та доступ до компонентної бази, включно з порохами, які CSG виробляє самостійно. Це дозволяє уникнути багатьох «дитячих хвороб» нових виробництв і одразу вийти на високий рівень якості та стабільності.
Головним викликом залишається бюджетне обмеження України. Навіть за наявності технологій та партнерів, держава має знайти кошти на закупівлю продукції власного ОПК. Частково цю проблему можна вирішити за рахунок фінансування від країн-партнерів, як це вже відбувається з проєктом САУ «Богдана». Проте для досягнення справжньої самодостатності необхідні системні та довгострокові інвестиції саме з українського бюджету, що стане головним іспитом для всієї оборонної стратегії країни.
Запланований «снарядний прорив» — це більше, ніж просто запуск нового виробництва. Це свідчення того, що Україна поступово переходить від моделі виживання за рахунок зовнішньої допомоги до стратегії розбудови власної оборонної могутності. Здатність самостійно виробляти сотні тисяч боєприпасів є ключовим елементом національної безпеки та запорукою стійкості на полі бою.
Успіх цієї ініціативи стане лакмусовим папірцем для взаємодії між державою та приватним бізнесом в оборонній сфері. Від того, наскільки ефективно буде налагоджено механізм державних замовлень та контрактів, залежить не лише доля конкретного проєкту, а й майбутнє всього українського оборонно-промислового комплексу. Це шанс довести, що вітчизняні виробники здатні забезпечити армію всім необхідним.
У довгостроковій перспективі реалізація таких амбітних планів може перетворити Україну на одного з ключових гравців на європейському ринку озброєнь. Наростивши власні потужності для забезпечення Сил оборони, Україна зможе не лише гарантувати свою безпеку, а й посилити оборонний потенціал усього східного флангу НАТО, остаточно закріпивши за собою статус потужної військової держави.
