Бук-М1: радянський ЗРК у складі ЗСУ – повний довідник ТТХ

Бук-М1 – радянський самохідний зенітний ракетний комплекс середньої дальності, який після 2022 року став одним із стовпів середньоярусної протиповітряної оборони Збройних сил України. Індекс 9К37М1 отримав ще у 1983 році, коли комплекс прийняли на озброєння як модернізацію базового ЗРК “Бук”, і відтоді конструкція довела свою живучість у десятках конфліктів, включно з повномасштабною війною Росії проти України.

У складі протиповітряної оборони ЗСУ Бук-М1 закриває нішу між короткою дальністю (Гепард, Стрела) і дальньою (Patriot, С-300). Комплекс здатний уражати літаки, вертольоти, крилаті ракети та безпілотники на дальності до 35 км і висоті до 22 км, а завдяки гусеничному шасі здатен супроводжувати механізовані колони та швидко змінювати позицію під час бойових дій. За класифікацією НАТО комплекс отримав позначення SA-11 Gadfly, під яким він також фігурує в іноземних військових довідниках і аналітичних матеріалах. У цьому довіднику розглянемо історію створення, конструкцію, модифікації, бойове застосування в Україні та порівняння з іноземними аналогами ППО.

Історія створення зенітного ракетного комплексу Бук-М1

Розробка сімейства “Бук” почалася в СРСР ще у 1972 році як розвиток більш раннього комплексу “Куб” (2К12), який показав високу ефективність, але потребував модернізації радіоелектронної начинки та підвищення дальності ураження. Розробка велася силами радянських оборонних конструкторських бюро, що спеціалізувалися на зенітних ракетних системах, а базовий варіант 9К37 “Бук” був прийнятий на озброєння у 1980 році.

Уже за три роки, у 1983 році, на озброєння Радянської армії надійшла модернізована версія – 9К37М1 “Бук-М1”. Головні відмінності стосувалися підвищення завадостійкості радіолокаційних станцій, вдосконалення ракети 9М38 до варіанту 9М38М1 з більшою дальністю та висотою ураження, а також покращення можливостей роботи по низьколітних цілях і засобах радіоелектронної протидії. Комплекс створювався як мобільний засіб прикриття військ на марші та в районах зосередження, здатний працювати автономно або в складі батареї з командним пунктом.

Розробники ставили за мету не просто підвищити дальність і висоту ураження, а й зробити комплекс стійкішим до тогочасних засобів радіоелектронної боротьби та здатним ефективно працювати в умовах масованого повітряного нальоту, коли одночасно з’являється велика кількість повітряних цілей. Саме тому в архітектурі Бук-М1 закладено принцип децентралізованого прийняття рішень: кожна самохідна вогнева установка може самостійно виявляти, супроводжувати та уражати ціль, не чекаючи команди від вищого рівня управління батареєю.

Після розпаду СРСР значна кількість комплексів Бук-М1 залишилася на озброєнні України як правонаступниці частини радянського арсеналу. Ці системи протягом десятиліть проходили планові регламентні роботи на профільних підприємствах оборонно-промислового комплексу, а з початком російської агресії у 2014 році, а особливо після повномасштабного вторгнення у 2022 році, стали об’єктом інтенсивної модернізації та адаптації до нових типів загроз, включно з ударними дронами та крилатими ракетами.

Варто зазначити, що впродовж 1980-1990-х років сімейство “Бук” також постачалося на експорт до низки країн, які орієнтувалися на радянську та пострадянську військову техніку. Це зробило комплекс однією з найпоширеніших систем ППО середньої дальності у світі, а накопичений досвід його експлуатації в різних кліматичних і бойових умовах дозволив виявити сильні та слабкі сторони конструкції задовго до того, як Бук-М1 отримав своє найбільш інтенсивне бойове випробування під час широкомасштабної війни в Україні.

Конструкція та склад комплексу

Бук-М1 – це не одна машина, а цілий вогневий комплекс, який складається з кількох спеціалізованих одиниць техніки, об’єднаних єдиним контуром управління. Типова батарея включає командний пункт, станцію виявлення цілей, кілька самохідних вогневих установок та машини транспортування і заряджання. Така модульна структура дозволяє гнучко розосереджувати техніку на місцевості, зберігаючи при цьому єдиний інформаційний простір батареї та скоординовану роботу всіх бойових елементів по цілях, виявлених у зоні відповідальності.

Станція виявлення цілей “Купол”

Огляд повітряного простору та первинне виявлення цілей забезпечує радіолокаційна станція кругового огляду 9С18М1 “Купол”, встановлена на гусеничному шасі. Вона видає цілевказання на командний пункт та самохідні вогневі установки, працюючи на дальностях, які дозволяють завчасно попереджати батарею про наближення повітряних цілей.

Самохідна вогнева установка 9А310М1

Основний бойовий елемент комплексу – самохідна вогнева установка (СОУ) 9А310М1. Кожна така машина має власну радіолокаційну станцію супроводу цілі та наведення ракет, тому здатна вести бій автономно навіть без зв’язку з командним пунктом батареї. На пусковій установці розміщено чотири транспортно-пускові контейнери з ракетами 9М38М1, а сама машина може одночасно супроводжувати ціль і вести пуск.

Гусеничне шасі ГМ-569

Всі основні бойові машини комплексу Бук-М1, включно з СОУ 9А310М1, змонтовані на уніфікованому гусеничному шасі ГМ-569. Такий підхід забезпечує високу прохідність по пересіченій місцевості, здатність супроводжувати механізовані та танкові підрозділи на марші, а також відносну захищеність екіпажу від осколків та кульового вогню.

Машина транспортування і заряджання 9А39

Для поповнення боєкомплекту в польових умовах використовується транспортно-заряджаюча машина 9А39, оснащена краном для перевантаження ракет на пускову установку без залучення додаткової техніки. Це критично важливо для швидкого відновлення боєготовності батареї після відпрацювання по цілях.

Командний пункт батареї

Управління всіма елементами батареї здійснює командний пункт, який отримує дані від станції “Купол” та від радарів самохідних вогневих установок, розподіляє цілі між СОУ та формує загальну картину повітряної обстановки в зоні відповідальності. Така архітектура дозволяє батареї Бук-М1 діяти як єдиний організм навіть тоді, коли машини розосереджені на значній відстані одна від одної, що суттєво підвищує живучість комплексу під ворожими ударами.

Уся техніка батареї, включно з командним пунктом і станцією виявлення цілей, змонтована на однотипному гусеничному шасі, що спрощує логістику, ремонт і забезпечує однакову прохідність усіх елементів комплексу на марші.

Модифікації та варіанти

За понад чотири десятиліття експлуатації сімейство “Бук” пройшло кілька етапів модернізації, і кожна наступна версія відрізнялася дальністю, висотою ураження та стійкістю до засобів радіоелектронної боротьби.

• 9К37 “Бук” – базова версія 1980 року з ракетою 9М38, меншою дальністю та висотою ураження порівняно з М1.
• 9К37М1 “Бук-М1” – модернізація 1983 року з ракетою 9М38М1, підвищеною завадостійкістю та розширеною зоною ураження; саме ця версія масово перебуває на озброєнні України.
• 9К37М1-2 “Бук-М1-2” – подальший розвиток з ракетою 9М317, здатною уражати не лише аеродинамічні, але й балістичні цілі на коротких дистанціях.
• 9К317 “Бук-М2” та “Бук-М3” – глибоко модернізовані російські версії з новими радарами та ракетами, які перебувають на озброєнні армії РФ і застосовуються нею проти України.

Українські збройні сили експлуатують здебільшого саме версію Бук-М1, а також частково Бук-М1-2, отриману ще з радянського спадку. З огляду на вичерпність запасів радянських ракет 9М38М1 та відсутність власного виробництва, після 2022 року розпочалася програма адаптації комплексу під ракети західного виробництва в рамках проєкту FrankenSAM.

Кожна з перелічених модифікацій зберігає спільну архітектуру побудови батареї: станція виявлення цілей, самохідні вогневі установки з власними радарами супроводу та машини транспортування і заряджання. Відмінності стосуються переважно елементної бази радіоелектроніки, типу ракет і, відповідно, зони ураження цілей, тоді як загальна логіка бойової роботи комплексу залишається практично незмінною з моменту прийняття на озброєння базової версії 9К37.

Тактико-технічні характеристики Бук-М1

Нижче наведено основні тактико-технічні характеристики зенітного ракетного комплексу Бук-М1 у базовій конфігурації з ракетою 9М38М1.

Ключова перевага комплексу Бук-М1 – здатність самохідної вогневої установки 9А310М1 вести бій автономно, без цілевказання від станції “Купол” чи командного пункту, що суттєво підвищує живучість батареї під час масованих ракетних ударів по позиціях ППО. Ракета 9М38М1 виконана за аеродинамічною схемою “качка” з твердопаливним двигуном і бойовою частиною осколково-фугасного типу, підрив якої відбувається за командою радіолокаційного неконтактного підривника при зближенні з ціллю на розрахункову відстань, що дозволяє уражати ціль навіть без прямого влучання.

Бойове застосування у складі ЗСУ

З перших тижнів повномасштабного вторгнення Бук-М1 став одним із засобів, що прикривав українські міста, енергетичну інфраструктуру та угруповання військ від російської авіації та ракетних ударів. Комплекс показав високу ефективність проти крилатих ракет і літаків тактичної авіації противника, хоча його боєздатність напряму залежала від наявного запасу ракет 9М38М1 радянського виробництва, поповнення якого Україна власними силами здійснювати не могла.

Мобільність гусеничного шасі виявилася критично важливою якістю в умовах, коли російська сторона активно полює на українські засоби ППО за допомогою розвідувальних безпілотників та ударних дронів-камікадзе. Здатність батареї Бук-М1 розгорнутися й згорнутися за лічені хвилини, а також маневрувати поза дорогами з твердим покриттям, дозволяє екіпажам уникати повторних ударів по вже виявлених позиціях і продовжувати виконання бойових завдань навіть у прифронтовій смузі.

Через обмеженість запасів ракет для Бук-М1 у 2023 році розпочалася програма FrankenSAM – спільна ініціатива України та західних партнерів з адаптації радянських пускових установок під ракети іноземного виробництва. У межах цього проєкту на самохідні вогневі установки комплексу почали інтегрувати ракети RIM-7 Sea Sparrow, які раніше застосовувалися на кораблях ВМС США та НАТО як засіб самооборони від повітряних цілей. Паралельно тривають роботи над інтеграцією ракет класу AIM-9 з метою розширити номенклатуру боєприпасів, сумісних з пусковими установками 9А310М1, і зняти залежність від радянських складів.

Ця адаптація дозволила подовжити термін служби наявного парку Бук-М1 в українській армії навіть за відсутності поставок оригінальних ракет 9М38М1 та перетворити комплекс на гібридну платформу, здатну застосовувати як радянські, так і західні боєприпаси. Такий підхід став одним із наочних прикладів того, як українська оборонна промисловість спільно із західними партнерами винаходить нестандартні технічні рішення для підтримання боєздатності радянського парку техніки в умовах затяжної війни та обмежених ресурсів.

Окремо варто згадати, що саме комплекс “Бук” російського виробництва здобув сумну світову відомість 17 липня 2014 року, коли ракета, випущена з установки, яка належала російським збройним формуванням на окупованій території Донецької області, збила пасажирський літак Malaysia Airlines рейсу MH17, внаслідок чого загинули всі 298 людей на борту. Ця трагедія стала одним із символів злочинної ролі російської військової техніки в українському конфлікті задовго до повномасштабного вторгнення.

Порівняння з аналогами протиповітряної оборони

У складі сучасної багатошарової ППО України Бук-М1 працює поряд із західними системами середньої та великої дальності, кожна з яких має власну спеціалізацію та тактичну нішу.

Порівняно з колісними західними системами на кшталт NASAMS, гусеничне шасі Бук-М1 дає перевагу у прохідності поза дорогами з твердим покриттям і дозволяє супроводжувати механізовані підрозділи безпосередньо на позиціях. Водночас західні аналоги, зокрема IRIS-T SLM, як правило, мають сучаснішу елементну базу радарів і кращу стійкість до засобів радіоелектронної боротьби, що частково компенсується для Бук-М1 автономністю кожної окремої самохідної вогневої установки.

С-300В, попри спільне радянське походження з “Буком”, належить до іншого класу систем, орієнтованого насамперед на прикриття великих угруповань військ від тактичних балістичних ракет і високошвидкісних цілей на значно більшій дальності. Тому пряме порівняння цих двох комплексів варто розглядати радше як приклад ешелонування різних рівнів протиповітряної та протиракетної оборони, а не як зіставлення прямих конкурентів в одній ніші.

У загальній архітектурі протиповітряної оборони ЗСУ Бук-М1 закриває середню ланку між короткою дальністю мобільних ЗРК ближньої дії та далекобійними системами на кшталт Patriot чи С-300, формуючи так званий “шар” ешелонованого прикриття, коли одна ціль може бути перехоплена кількома різними типами засобів залежно від висоти, швидкості та траєкторії підльоту.

Важлива відмінність Бук-М1 від більшості західних систем середньої дальності полягає в тому, що кожна самохідна вогнева установка комплексу є повноцінною бойовою одиницею з власним радаром супроводу цілі, тоді як у багатьох західних комплексів функції виявлення, супроводу та наведення розподілені між окремими спеціалізованими машинами батареї. Це робить батарею Бук-М1 менш вразливою до втрати єдиного централізованого елемента, але водночас підвищує вартість і складність кожної окремої пускової установки.

Часті запитання

Що таке Бук-М1 і для чого він призначений?

Бук-М1 – це радянський самохідний зенітний ракетний комплекс середньої дальності, призначений для прикриття військ і об’єктів від літаків, вертольотів, крилатих ракет і безпілотників на дальності до 35 км.

Яка дальність та висота ураження цілей у Бук-М1?

Комплекс уражає цілі на дальності від 3 до 35 км та на висотах від 15 метрів до 22 км, що дозволяє йому працювати як по низьколітних, так і по високолітних цілях.

Чим Бук-М1 відрізняється від пізніших версій Бук-М2 та Бук-М3?

Бук-М1 – більш рання версія з ракетою 9М38М1 та меншою дальністю ураження порівняно з Бук-М2 і Бук-М3, які мають новіші радари, ракети 9М317 та розширену зону ураження, включно з деякими балістичними цілями.

Чи можна на Бук-М1 встановлювати західні ракети?

Так, у межах програми FrankenSAM українські інженери спільно з партнерами адаптували пускові установки комплексу під ракети RIM-7 Sea Sparrow, а також ведуться роботи над інтеграцією ракет класу AIM-9.

Скільки часу потрібно Бук-М1 для розгортання на позиції?

Час розгортання комплексу з похідного у бойове положення становить приблизно 5 хвилин, що дозволяє батареї швидко змінювати позицію та уникати ураження у відповідь.

Чому Бук асоціюють із трагедією MH17?

17 липня 2014 року ракета, випущена з комплексу “Бук” російського виробництва на окупованій території Донбасу, збила пасажирський літак Malaysia Airlines рейсу MH17, що загинуло 298 осіб. Цей інцидент розслідувала міжнародна слідча група, яка встановила причетність російських військових формувань.

Чи виробляється Бук-М1 в Україні зараз?

Власне серійне виробництво нових комплексів Бук-М1 в Україні не налагоджене, оскільки виготовлення радянських зенітних ракет 9М38М1 вимагає виробничих потужностей, яких країна не має у повному обсязі. Замість цього український оборонний сектор зосереджений на ремонті, модернізації наявного парку техніки та адаптації пускових установок під ракети іноземного виробництва в рамках проєктів на кшталт FrankenSAM.

Попри поважний вік конструкції, Бук-М1 залишається одним із ключових елементів середньоярусної протиповітряної оборони ЗСУ, і завдяки програмі адаптації під західні ракети продовжує службу навіть за умов вичерпання радянських боєприпасів, а гнучкість батарейної архітектури дозволяє інтегрувати цей комплекс у загальну систему протиповітряного захисту країни поряд із сучаснішими західними зразками. Детальніше про роль цього комплексу в загальній системі протиповітряного захисту країни читайте у нашому довіднику військової техніки ЗСУ, а про далекобійну систему, яка прикриває Україну на верхньому ешелоні ППО, у матеріалі про Patriot ППО.