Мі-8 у ЗСУ: легендарний вертоліт – повний довідник ТТХ та історії

Вертоліт Мі-8 залишається одним із найбільш впізнаваних символів авіації сухопутних військ у сучасній російсько-українській війні. Цей радянський транспортно-бойовий гелікоптер, розроблений ще у 1960-х роках, пройшов шлях від цивільного трудяги до платформи, яка сьогодні возить десант у найгарячіші точки фронту, евакуює поранених і навіть виконує роль імпровізованого носія некерованих ракет. У ЗСУ експлуатують кілька модифікацій цієї машини, і саме вони формують кістяк вертолітного парку сухопутних військ поряд з ударними Мі-24.

У цьому довіднику розібрано, звідки з’явився вертоліт Мі-8, які модифікації стоять на озброєнні України, якими є його льотно-технічні характеристики та як саме він застосовується в бойових умовах з 2022 року. Окремо розглянуто порівняння з аналогами і наведено відповіді на найпоширеніші запитання про цю машину.

Історія вертольота Мі-8: від радянського проєкту до ветерана ЗСУ

Розробку майбутнього вертольота Мі-8 конструкторське бюро Міля розпочало наприкінці 1950-х років як заміну поршневому Мі-4. Перший прототип, який тоді ще мав один двигун, піднявся в повітря у 1961 році. Однак справжній прорив стався тоді, коли інженери перейшли на двомоторну схему з газотурбінними двигунами ТВ2-117 замість одного потужного двигуна. Це рішення радикально підвищило безпеку польотів і надійність машини, оскільки відмова одного двигуна більше не означала неминучу аварію.

Серійне виробництво стартувало у 1965 році, а вже за кілька років вертоліт почали постачати не лише у Радянську армію, а й на експорт у десятки країн. Саме масовість і стала головною відмінністю цієї платформи: за понад шість десятиліть випуску різних модифікацій Мі-8 та його експортної версії Мі-17 було збудовано понад 17 000 одиниць, що робить цей гелікоптер найбільш масовим у своєму класі за всю історію світової авіації. Для порівняння, жоден інший важкий вертоліт транспортного чи багатоцільового призначення не наблизився до такого тиражу.

Україна отримала значну частку радянського вертолітного парку після розпаду СРСР, включно з десятками Мі-8 різних модифікацій, розкиданих по авіаційних бригадах. Протягом 1990-2010-х років частина машин пройшла капітальні ремонти на профільних підприємствах, зокрема на запорізькому «Мотор Січ», яке з часом стало ключовим українським центром модернізації двигунів для цієї платформи. Саме ця довга історія експлуатації та ремонту дозволила ЗСУ підійти до 2022 року з достатньо великим, хоч і зношеним, парком вертольотів цього типу.

Конструкція та модифікації вертольота Мі-8 у ЗСУ

Класична конструкція Мі-8 базується на суцільнометалевому фюзеляжі з п’ятилопатевим несучим гвинтом і трилопатевим рульовим гвинтом, розташованим зліва від хвостової балки. Двигуни встановлені над кабіною екіпажу, що дає змогу зберегти велику вантажну кабіну без силових елементів усередині. Стандартна кабіна вміщує до 24 десантників з озброєнням або приблизно 4 тонни вантажу, який можна перевозити як усередині фюзеляжу, так і на зовнішній підвісці на тросовій системі.

Шасі вертольота нерегульоване, триопорне, з переднім коліщам, що дозволяє експлуатувати машину з непідготовлених майданчиків, польових аеродромів і навіть ґрунтових доріг поблизу лінії фронту. Саме ця невибагливість до інфраструктури базування і стала однією з причин, чому вертоліт Мі-8 залишається настільки затребуваним у сучасній війні: йому не потрібна бетонна злітно-посадкова смуга, достатньо рівного майданчика довжиною кілька десятків метрів. Паливна система включає підвісні баки, які за потреби скидаються, а компонування кабіни дозволяє швидко переобладнувати машину з десантного варіанта на санітарний або вантажний.

У ЗСУ основу парку становлять кілька модифікацій, кожна з яких відрізняється двигунами, авіонікою та цільовим призначенням:

• Мі-8МТ – базова модернізована версія з двигунами ТВ3-117МТ, найпоширеніша модифікація у складі авіаційних бригад сухопутних військ.
• Мі-8МТВ – варіант з покращеними висотними характеристиками двигунів, що дає перевагу під час польотів у спекотну погоду або з підвищеним навантаженням.
• Мі-8МСБ-В – глибока українська модернізація виробництва «Мотор Січ», яка передбачає встановлення нових двигунів ТВ3-117ВМА-СБМ1В, сучасної авіоніки, супутникової навігації та посиленого бронезахисту кабіни екіпажу.

Модернізація МСБ-В стала відповіддю українського авіапрому на потребу продовжити ресурс наявного парку без прямих закупівель нових машин у Росії, що після 2014 року стало неможливим. Нові двигуни ТВ3-117ВМА-СБМ1В виробництва «Мотор Січ» дають приріст потужності на висоті та в умовах жари, що критично важливо під час виконання завдань у літній період на південних і східних напрямках фронту. Крім силової установки, модернізовані машини отримали цифрові системи навігації, супутниковий зв’язок та додаткове бронювання найбільш вразливих ділянок кабіни.

Важливо розуміти, що модернізація типу МСБ-В не змінює базову геометрію фюзеляжу чи схему несучої системи, а зосереджена саме на силовій установці, авіоніці та живучості екіпажу. Це прагматичний підхід: замість дорогої й повільної розробки принципово нової машини український авіапром зосередився на тому, щоб максимально продовжити службу вже наявного і перевіреного часом планера. Такий шлях модернізації є типовим для країн, які не мають доступу до нових закупівель, але володіють розвиненою ремонтною й моторобудівною базою, як у випадку із запорізьким «Мотор Січ».

Окрім штатних модифікацій, окремі борти в ЗСУ проходять польову доробку безпосередньо в авіаційних бригадах: встановлюються додаткові станції РЕБ для захисту від керованих ракет і засобів ППО, кустарні бронеекрани в зоні кабіни пілотів, а також системи відстрілу теплових пасток для протидії ракетам з тепловою головкою наведення. Такі доопрацювання не завжди уніфіковані між бригадами, оскільки часто виконуються силами інженерно-технічного складу з урахуванням досвіду конкретних бойових вильотів.

Технічні характеристики вертольота Мі-8

Наведені показники стосуються базових модифікацій Мі-8МТ і МТВ, а також модернізованого варіанта МСБ-В. Реальні характеристики можуть відрізнятися залежно від бойового навантаження, температури повітря та висоти виконання завдання, що є типовим для будь-якого вертольота цього класу.

Бойове застосування вертольота Мі-8 в Україні

З перших днів повномасштабного вторгнення вертоліт Мі-8 виконує в ЗСУ одразу кілька ролей, які виходять далеко за межі його початкового транспортного призначення. Основними напрямками бойового застосування стали десантні операції, евакуація поранених і особового складу, а також імпровізовані ракетно-штурмові удари.

Десантні та рейдові операції. Одним з найбільш резонансних епізодів застосування вертольотів Мі-8 стали нічні рейди навколо річки Мокрий Яр та Крабового острова у ранній фазі оборони Києва, а також десантні висадки під час боїв за Гостомель. Пізніше подібна тактика застосовувалася і під час контрнаступальних операцій, коли групи спецпризначення чи розвідники висаджувалися вертольотами в тилу противника для короткострокових рейдів з подальшою евакуацією тим самим бортом.

Евакуація з «Азовсталі». Один з найвідоміших і водночас найризикованіших епізодів у бойовій біографії Мі-8 в Україні пов’язаний з металургійним комбінатом «Азовсталь» у Маріуполі навесні 2022 року. Екіпажі вертольотів здійснювали нічні польоти на низькій висоті через щільно контрольовану ворогом територію, щоб доставити на завод боєприпаси, медикаменти та засоби зв’язку і вивезти важкопоранених захисників. Ці рейси проходили в умовах суцільної ворожої ППО і стали одними з найнебезпечніших вильотів вертолітної авіації за весь час війни, частина екіпажів загинула, виконуючи ці завдання.

Роль імпровізованого носія НАР. Через брак спеціалізованої ударної авіації вертоліт Мі-8 у ЗСУ активно застосовується як платформа для пуску некерованих авіаційних ракет С-8 з блоків Б-8В20А. Характерна тактика пуску отримала назву «кабрування»: пілот різко задирає ніс машини вгору на невеликій швидкості й одразу дає залп НАР по площі, після чого миттєво йде на зниження і відхід на малій висоті, щоб мінімізувати час перебування в зоні ураження протиповітряної оборони противника. Такий маневр дає змогу вертольоту, який спочатку не проєктувався як штурмовик, завдавати ударів по скупченнях техніки та піхоти на невеликій дальності від лінії зіткнення.

Постачання та ротація особового складу. Менш видима, але не менш важлива функція вертольота Мі-8 полягає у постійному забезпеченні підрозділів на важкодоступних ділянках фронту, зокрема на островах Дніпровської дельти в Херсонській області та в лісистих районах, де наземне постачання ускладнене або неможливе. Вертольоти доставляють боєприпаси, продовольство, ротують бійців і вивозять поранених у прифронтових умовах, де кожна хвилина під вогнем має значення.

Санітарна евакуація на передовій. Окремим і постійним напрямком роботи вертольота Мі-8 є медична евакуація важкопоранених з ділянок фронту, куди наземний транспорт не встигає доїхати вчасно через відстань або обстріли доріг. Спеціально обладнані борти з медичним персоналом на борту скорочують так зване «золоте вікно» надання допомоги, коли шанси врятувати пораненого залежать від швидкості транспортування до стаціонарного шпиталю. Подібні вильоти виконуються переважно вночі або в складних метеоумовах, коли ризик виявлення ворожою ППО нижчий.

Втрати вертолітного парку, включно з машинами цього типу, є відчутними для ЗСУ, оскільки виробнича база в Росії недоступна, а ремонт і модернізація наявних бортів лягли повністю на плечі українських підприємств. Значна частина втрат припадає саме на низьковисотні польоти поблизу лінії фронту, де вертольоти потрапляють у зону дії ПЗРК і зенітної артилерії противника. Це робить кожен збережений і відновлений вертоліт Мі-8 стратегічно цінним активом, а програми модернізації на кшталт МСБ-В набувають критичного значення для підтримання боєздатності авіаційних бригад.

Порівняння Мі-8 з аналогами: Мі-24, Black Hawk і H225

Щоб краще зрозуміти місце вертольота Мі-8 в авіаційному парку ЗСУ, варто порівняти його з іншими машинами, які виконують суміжні або частково перетинні завдання на полі бою.

Мі-8 проти Мі-24. Ці дві машини за радянською традицією часто працюють у парі: Мі-8 виконує транспортні та десантні функції, тоді як спеціалізований ударний Мі-24 забезпечує прикриття з повітря завдяки бронезахисту кабіни, потужнішому озброєнню та вищій швидкості. Мі-24 не має вантажної кабіни, порівнянної з Мі-8 за місткістю, тому пряме порівняння коректне лише в контексті ролі носія НАР, де обидва вертольоти частково дублюють функції один одного через дефіцит спеціалізованої ударної авіації.

Мі-8 проти UH-60 Black Hawk. Американський Black Hawk, поставлений Україні в обмеженій кількості, є прямим функціональним аналогом Мі-8 за призначенням, хоча має менший десантний відсік (зазвичай до 11-14 бійців проти 24 у Мі-8). Натомість Black Hawk виграє за рахунок сучасної авіоніки, кращого захисту екіпажу та ширшої номенклатури сумісного озброєння і систем виживання. Через обмежену кількість поставлених машин Black Hawk поки не може замінити Мі-8 як основний робочий вертоліт сухопутних військ, а радше доповнює його на окремих напрямках.

Мі-8 проти H225. Європейський багатоцільовий вертоліт H225 (Airbus Helicopters) розглядається як один з можливих кандидатів на поступову заміну радянського парку в довгостроковій перспективі. Він пропонує сучасну композитну конструкцію, вищий рівень автоматизації управління та кращі показники надійності, однак поставки таких машин у значній кількості потребують часу, підготовки інфраструктури та навчання екіпажів, тому в найближчі роки вертоліт Мі-8 залишатиметься основою вертолітного парку ЗСУ.

Наведене порівняння показує, що вертоліт Мі-8 програє спеціалізованим машинам за окремими параметрами, як-от швидкість чи рівень бронезахисту, проте виграє за універсальністю та місткістю. Саме тому, попри появу західних аналогів, він продовжує залишатися найбільш затребуваною платформою для щоденних завдань армійської авіації.

Часті питання про вертоліт Мі-8

Скільки вертольотів Мі-8 має Україна?

Точна кількість бойових вертольотів у складі ЗСУ є закритою інформацією з міркувань безпеки. Відомо, що парк налічує десятки машин модифікацій Мі-8МТ, МТВ і модернізованих МСБ-В, частина яких зазнала втрат протягом війни, а частина проходить ремонт і модернізацію на українських підприємствах.

Яка максимальна швидкість вертольота Мі-8?

Максимальна швидкість базових модифікацій Мі-8 становить близько 250 км/год, а крейсерська швидкість під час типового польоту трохи нижча і залежить від навантаження, погодних умов та висоти польоту.

Чим Мі-8МСБ-В відрізняється від звичайного Мі-8?

Модифікація МСБ-В отримала нові двигуни ТВ3-117ВМА-СБМ1В виробництва «Мотор Січ», сучасну навігаційну систему, супутниковий зв’язок і посилене бронювання кабіни екіпажу. Це українська глибока модернізація, яка продовжує ресурс наявного парку в умовах відсутності поставок нових машин.

Чи можна назвати Мі-8 бойовим вертольотом?

За класифікацією вертоліт Мі-8 є транспортно-бойовим, а не спеціалізованим ударним, як Мі-24. Однак в умовах війни в Україні він активно виконує ударні функції завдяки блокам НАР С-8 і тактиці кабрування, фактично поєднуючи транспортну та штурмову ролі.

Що замінить Мі-8 у ЗСУ в майбутньому?

Найімовірнішими кандидатами на часткову заміну радянського парку в довгостроковій перспективі називають американський UH-60 Black Hawk та європейський H225, однак масштабне переозброєння потребує часу, тому найближчими роками вертоліт Мі-8 залишиться основною робочою машиною сухопутних військ.

Висновок

Вертоліт Мі-8 пройшов шлях від масового радянського транспортника до багатофункціональної бойової платформи, яка виконує в ЗСУ завдання десанту, евакуації, постачання та навіть ударних дій завдяки некерованим ракетам. Незважаючи на вік конструкції, українські модернізації на кшталт МСБ-В дозволяють підтримувати боєздатність цього вертольота в умовах, коли поставки нової техніки обмежені, а кожен борт має стратегічну цінність для фронту.

Щоб побачити повну картину авіаційного та наземного парку сухопутних військ, ознайомтеся з повним довідником військової техніки ЗСУ, а також з детальним оглядом іншої знакової бойової авіаційної платформи ЗСУ – винищувачів F-16, які разом з вертолітною авіацією формують сучасну повітряну складову українських збройних сил.