Су-35: російський винищувач – технічні характеристики та загроза для України

Су-35 – це важкий багатоцільовий винищувач покоління “4++”, який Росія вважає одним із найсильніших елементів своєї тактичної авіації і регулярно застосовує проти України з перших тижнів повномасштабного вторгнення. Літак поєднує надманеврений планер із керованим вектором тяги, потужну бортову радіолокаційну станцію та далекобійні ракети класу “повітря-повітря”, через що для українських пілотів і систем ППО він залишається одним із пріоритетних та найнебезпечніших повітряних об’єктів.

У цьому довіднику розберемо, звідки з’явився цей винищувач, які в нього реальні технічні характеристики, як він влаштований, яку тактику застосовує російська армія в українському небі та наскільки він сильніший чи слабший за аналоги НАТО. Матеріал спирається на офіційні дані виробника, оприлюднену інформацію Повітряних сил ЗСУ та відкриті аналітичні джерела, а спірні моменти позначені окремо.

Що таке Су-35: коротке досьє винищувача

Су-35 (експортне позначення Су-35, серійна модифікація в ЗС РФ – Су-35С, кодова назва НАТО Flanker-E) – це глибока модернізація сімейства Су-27, розроблена конструкторським бюро “Сухой” і побудована на Комсомольському-на-Амурі авіазаводі (КнААЗ). Формально це не новий літак “з нуля”, а результат багаторічного апгрейду планера четвертого покоління до рівня, наближеного до п’ятого – звідси й позначення “4++”.

Головна ідея проєкту – зробити важкий винищувач-перехоплювач, здатний завойовувати перевагу в повітрі на великих дистанціях завдяки потужному радару, далекобійним ракетам і надманевреності, при цьому уникнувши ціни та ризиків повноцінної програми п’ятого покоління (яка втілилась у Су-57). Це одномісний двомоторний літак із високим ступенем автоматизації бортових систем.

Існує кілька модифікацій родини: базовий одномісний Су-35С для ЗС РФ, експортні варіанти Су-35СК (для Китаю) та Су-35СЭ, а також дослідні двомісні версії, які так і не пішли в серію. На відміну від Су-30СМ, який Росія використовує переважно як багатоцільовий ударний літак із другим членом екіпажу-оператором озброєння, Су-35 залишається класичним одномісним “чистим” винищувачем із акцентом на повітряний бій та завоювання переваги в повітрі, хоча технічно може нести і ударне озброєння по наземних цілях.

Історія розробки: від Т-10 до сучасної версії

Коріння Су-35 сягають ще радянської програми Т-10 і глибокої модернізації Су-27 наприкінці 1980-х – на той момент проєкт мав позначення Су-27М. Перші прототипи піднялись у повітря ще в 1988 році, але через розпад СРСР і брак фінансування програма розтягнулась на десятиліття та кілька разів змінювала концепцію.

Сучасний Су-35 – це фактично друге народження проєкту. У 2003-2007 роках “Сухой” розробило варіант Су-35БМ (“большая модернизация”) з новими двигунами, радаром “Ірбіс-Е” і скляною кабіною. Перший політ модернізованого прототипа відбувся у лютому 2008 року. Серійне виробництво для ЗС РФ під позначенням Су-35С стартувало у 2010-2011 роках, а з 2014 року літак почав надходити до бойових частин Повітряно-космічних сил Росії.

Бойове хрещення Су-35 отримав у Сирії з 2016 року, де прикривав ударну авіацію та відпрацьовував тактику застосування на театрі воєнних дій із реальною протидією. За відкритими оцінками, до 2022 року Росія встигла побудувати понад 120 машин цього типу для власних ВПС, а також уклала експортні контракти з Китаєм (24 літаки, поставлені у 2016-2018 роках) та Єгиптом, хоча єгипетська угода зазнала проблем через загрозу американських санкцій.

Індонезія свого часу також домовлялась про закупівлю кількох машин цього типу, проте угода була фактично згорнута через ризик потрапити під американські санкційні механізми CAATSA, спрямовані проти покупців російської оборонної продукції. Після початку повномасштабної війни проти України інтерес до літака публічно виявляв і Іран, хоча підтверджених постачань серійних Су-35 до Тегерана відкриті джерела станом на середину 2026 року не фіксують – йдеться радше про окремі одиниці та навчання пілотів.

Виробництво нових машин для потреб російської армії продовжується й під час війни, хоча темпи випуску, за оцінками західних аналітичних центрів, обмежені санкціями на постачання електронних компонентів і залежністю від імпортних вузлів, які Росія намагається замінювати локальними аналогами з перемінним успіхом.

Технічні характеристики Су-35

Технічні характеристики Су-35 роблять його одним із найпотужніших серійних винищувачів четвертого покоління у світі за паперовими показниками швидкості, дальності та бойового навантаження. Нижче наведена зведена таблиця ключових ТТХ на основі офіційних даних виробника та відкритих військово-технічних довідників.

Варто зазначити: дальність виявлення радара “Ірбіс-Е” по цілі з великою ефективною поверхнею розсіювання (наприклад, бомбардувальник) заявлена виробником у діапазоні 350-400 км, але по малопомітних цілях типу винищувача ці цифри суттєво нижчі – реалістичні оцінки західних аналітиків для цілі класу винищувача складають орієнтовно 80-150 км, залежно від ракурсу та умов.

Конструкція та бортове обладнання

Планер Су-35 успадкував аеродинамічну схему Су-27 – інтегральну компоновку “несучого корпусу” з наплитком крила, що плавно переходить у фюзеляж. Порівняно з базовим Су-27 конструктори посилили планер, застосували більше композитних матеріалів і титанових сплавів, що дозволило продовжити ресурс до 6 000 льотних годин і 30 років експлуатації.

Ключова технічна фішка – двигуни АЛ-41Ф1С з керованим вектором тяги, сопла яких можуть відхилятись у двох площинах. Це дає літаку надманевреність: здатність виконувати фігури на межі та за межею звичайної аеродинаміки (наприклад “кобру Пугачова” чи “колокол”), що ефектно виглядає на авіашоу, але в реальному повітряному бою має обмежену практичну цінність проти сучасних ракет із високою маневреністю.

Бортове обладнання включає радар з пасивною фазованою антенною решіткою “Ірбіс-Е”, оптико-локаційну станцію в носовій частині для пасивного виявлення цілей, станцію попередження про радіолокаційне опромінення та комплекс РЕБ Л175М “Хібіни” для придушення ракет і радарів противника. Кабіна пілота отримала два великих багатофункціональних кольорових дисплеї, широкоформатний індикатор на лобовому склі та частково “склянну” архітектуру приладів, хоча за рівнем інтеграції та ергономіки вона все ж поступається сучасним західним аналогам на кшталт F-35 чи навіть модернізованого F-16.

Окремо варто згадати спроби знизити радіолокаційну помітність планера: інженери частково застосували радіопоглинальні покриття на кромках крила, повітрозабірниках і фюзеляжі, а лопатки перших ступенів компресора двигуна прикрили спеціальними екранами. Проте це лише часткові, “косметичні” заходи – повноцінної технології “стелс” з внутрішніми відсіками озброєння, як на F-35 чи Су-57, планер Су-27/Су-35 конструктивно не передбачає, тому ефективна поверхня розсіювання літака залишається на порядок вищою за справжні малопомітні машини.

Система керування озброєнням дозволяє одночасно супроводжувати до кількох десятків повітряних цілей і атакувати кілька з них практично одночасно різними типами ракет, а сучасне цифрове дистанційне керування польотом суттєво полегшує пілотування на межі можливостей планера порівняно з ранніми аналоговими системами базового Су-27.

Бойове застосування винищувача в Україні

З перших днів повномасштабного вторгнення 2022 року Су-35 став одним із основних інструментів Росії для завоювання переваги в повітрі та ескорту ударної авіації. Головна тактика російських пілотів – не входити в українську зону дії ППО, а працювати з великих дистанцій над окупованою територією або над Азовським морем, запускаючи ракети Р-77-1 по українських літаках “за горизонтом” радіолокаційної видимості пілота.

За повідомленнями Повітряних сил ЗСУ, саме такі пуски на великій дистанції призвели до втрат серед українських МіГ-29 та Су-27 у 2022-2023 роках, коли ракету противника пілот фізично не встигав виявити засобами попередження. Водночас Су-35 показав і вразливість: за відкритими даними та заявами українського командування, за роки війни підтверджено щонайменше кілька втрачених машин цього типу – як у повітряних боях, так і від засобів ППО, включно з випадком у квітні 2024 року, коли, за низкою повідомлень, один Су-35 був збитий поблизу окупованого Криму помилково власною системою С-400 (“дружній вогонь”), що офіційно РФ не підтверджувала.

Із появою в українських Повітряних силах F-16 та системи Patriot тактика застосування Су-35 стала обережнішою: російські пілоти ще більше уникають наближення до лінії фронту, покладаючись на далекобійні ракети та роботу в парі з розвідувальною авіацією. Це свідчить, що, попри високі паперові ТТХ, Су-35 не отримав беззаперечного панування в українському небі й змушений діяти з постійною оглядкою на українську ППО та винищувальну авіацію.

Окрема роль літака – патрулювання над Чорним і Азовським морями та прикриття далекобійних розвідувальних та ударних платформів, а також періодичні спроби перехоплення українських безпілотників на далеких підступах. Водночас через постійну загрозу з боку далекобійних систем ППО, включно з Patriot, російське командування регулярно змінює маршрути й висоти польотів Су-35, а окремі ескадрильї, за відкритими супутниковими знімками аеродромів, з часом були передислоковані далі від лінії фронту саме через ризик українських ударів по авіабазах.

Порівняння з іншими винищувачами

Щоб зрозуміти реальне місце Су-35 серед сучасних бойових літаків, варто порівняти його з ключовими опонентами та родичами по конструкції.

• Су-35 проти Су-27. Су-35 – глибока модернізація Су-27: нові двигуни з керованим вектором тяги, сучасніший радар, збільшене бойове навантаження та ресурс планера. Фактично це той самий базовий каркас, доведений до межі можливостей четвертого покоління.
• Су-35 проти МіГ-29. МіГ-29 – легший фронтовий винищувач із меншою дальністю та слабшим радаром, розрахований радше на прикриття власної території, тоді як Су-35 – важкий далекобійний перехоплювач з набагато більшим радіусом дії і потужнішою РЛС. Детальніше про можливості українського МіГ-29 – в окремому довіднику видання.
• Су-35 проти F-16. F-16 легший, дешевший і має менш потужний радар у базових версіях, зате виграє за рахунок інтеграції з озброєнням та розвідданими НАТО, сучасної авіоніки та ракет AIM-120 з активним самонаведенням, які на дистанції не поступаються російським Р-77-1.
• Су-35 проти F-15. Американський важкий винищувач порівнюваного класу за розмірами й дальністю, але F-15 у сучасних модифікаціях має перевагу в мережецентричності – обміні даними в реальному часі з іншими платформами, чого радянська/російська школа авіоніки історично уникала.

Загальний висновок аналітиків: за суто льотними характеристиками (швидкість, маневреність, стеля) Су-35 дійсно один із найсильніших серійних літаків четвертого покоління у світі, проте його ефективність у реальній війні проти України обмежена не стільки планером чи двигунами, скільки якістю розвідки, зв’язку та ризиком втрати дорогого літака в зоні дії сучасної ППО.

Показово, що жоден із конкурентів у цьому переліку не покладається так сильно на потужність єдиного бортового радара – сучасна західна школа авіабудування свідомо робить ставку на розподілену мережу датчиків (супутники, літаки ДРЛВ, наземні станції, дані сусідніх винищувачів), тоді як російська концепція застосування Су-35 значною мірою тримається на автономності окремо взятого літака та кваліфікації конкретного пілота.

Поширені запитання про винищувач

Скільки коштує один Су-35?
За відкритими оцінками експортних контрактів (зокрема угоди з Китаєм), вартість одного літака в комплекті з озброєнням і навчанням оцінюється приблизно в 60-85 млн доларів, хоча точна собівартість для російського бюджету не розкривається офіційно.

Чим Су-35 відрізняється від Су-57?
Су-57 – літак п’ятого покоління зі стелс-технологіями (зменшена радіолокаційна помітність) та внутрішніми відсіками озброєння, тоді як Су-35 належить до покоління “4++” без справжньої малопомітності і несе ракети на зовнішній підвісці, що робить його значно помітнішим для радарів.

Чи були втрати Су-35 в Україні?
Так, за роки повномасштабної війни українська сторона неодноразово заявляла про знищення Су-35 – як засобами ППО, так і в повітряних боях, хоча Росія офіційно підтверджує втрати рідко, тому точна кількість залишається предметом дискусії між відкритими джерелами.

Яка максимальна дальність виявлення радара Су-35?
Виробник заявляє дальність виявлення радара “Ірбіс-Е” до 350-400 км по великих цілях, проте по типовій цілі класу винищувача реалістичні оцінки західних аналітиків суттєво нижчі – орієнтовно 80-150 км залежно від умов і ракурсу.

Чи використовує Су-35 керовані авіабомби по Україні?
Основна роль Су-35 – завоювання переваги в повітрі та супровід ударних груп, тоді як скидання керованих авіабомб типу ФАБ з УМПК по українських позиціях частіше виконують фронтові бомбардувальники Су-34; Су-35 у таких операціях радше прикриває їх від можливої протидії винищувальної авіації.

Висновок

Су-35 залишається одним із найпотужніших серійних винищувачів Росії – літаком із сильним планером, потужним радаром і далекобійним озброєнням, який, утім, у реальній війні проти України демонструє й вразливі місця: обережну тактику пілотів, залежність від дистанційних пусків ракет і підтверджені втрати від українських засобів ППО та авіації. Це не “непереможний” літак, а серйозний, але контрольований виклик для української протиповітряної оборони.

Щоб побачити повну картину техніки, яка протистоїть Су-35 в українському небі, і зрозуміти, як усі компоненти оборони працюють разом, варто ознайомитись із повним довідником військової техніки ЗСУ, а також окремим матеріалом про основний винищувач Повітряних сил України – МіГ-29 ЗСУ.