На Міжнародному тижні автобусів у Ніцці вперше було показано український автопром у 1967 році. Тоді на 18-їй виставці дебютувала створена у Львові міжміська модель «Україна-67».
Ніхто і не очікував, що тоді вітчизняний автобус забере додому одразу чотири престижні нагороди: Приз Президента Франції, Срібна медаль кузовобудівників, кубок за знижений рівень шуму в салоні та Великий кубок за абсолютне перше місце за майстерністю водіння.
Історія автобуса переможця почалась 1961 року. Тоді було розроблено висококомфортабельні міжміські автобуси «Україна-1» та «Україна-2». Над розробкою працювали юні інженерни та конструктори, котрих очолював досвідчений майстер Віктор Осепчугов.
Через декілька років колектив майстрів став частиною Головного союзного конструкторського бюро з автобусів (ДСКБ), що сформувався у 1964-1965 роках.
В 1967 році на базі бюро і було створено майбутнього номінанта низки нагород – автобуса «Україна-67». Він став не лише найкомфортабельнішим серед своїх «колег», а стильним та ефективним для свого часу.
Автобус був довжиною 10,8 м. Пасажиромісткість салона складала 37 пасажирів. В салоні було достатньо місця для гардероба та вмивальника.
Під капотом знаходився бензиновий двигун ЗІЛ-375Я5 на 180 к. с. Максимальна швидкість автобуса становила 96 км/год.
