Soleiman-402 має кілька помітних модифікацій. По-перше, танк оснащений новою дистанційною станцією озброєння (RWS), яка включає систему тепловізійного прицілу та метеорологічний датчик, що підвищує його точність і чутливість у різних умовах навколишнього середовища. Крім того, він оснащений вибуховою реактивною бронею (ERA) по всій башті та нижній передній частині корпусу (LFP), а також, можливо, типом композитної броні, відомою як SLERA, у верхній передній частині (UFP).
Ще одне значне вдосконалення в області електрооптичних засобів протидії. Танк оснащений системами, подібними до електрооптичних «глушинок» «Штора», які використовуються на багатьох танках Т-72С і відомі своєю здатністю порушувати наведення ракет противника. Однак, на відміну від танка Karrar, який використовує менші, більш сучасні засоби постановки перешкод, які також містять приймач лазерного попередження (LWR), “Soleiman-402” вибирає більшу та потенційно менш сучасну версію цих систем.
Спостерігачі також помітили відмінності між показаними прототипами, що свідчить про триваючі випробування різних конфігурацій. Наприклад, один прототип мав незвичайну збройову гільзу, якої немає на іншому, що вказує на поточні коригування конструкції броні чи озброєння.
Схоже, що це оновлення є спробою NEZAJA підвищити стійкість своїх танків M60 проти сучасних загроз шляхом адаптації існуючих технологій, а не розробки нових транспортних платформ. Хоча технологічний вибір може здатися еклектичним, він відображає стратегію максимізації доступних ресурсів. Оперативні результати цих удосконалень ще належить побачити, але вони чітко демонструють значну відданість Ірану розвитку наземних бойових можливостей.
