Altay має надійти на озброєння турецької армії з серпня 2025 року. Цей основний бойовий танк представляє нове покоління броньованих машин, розроблених для задоволення потреб сучасних сухопутних сил. У результаті співпраці різних турецьких оборонних компаній він базується на модульній композитній броні, розробленій Roketsan, яка включає елементи пасивної та вибухової реактивної броні (ERA), а також систему активного захисту Akkor, розроблену Aselsan. Ця комбінація підвищує живучість екіпажу з чотирьох осіб, одночасно пропонуючи підвищений захист від мін і саморобних вибухових пристроїв.
Історія створення
Програма розвитку Altay бере свій початок з кінця 2000-х років, коли Туреччина висловила бажання розробити та виробляти свій основний бойовий танк на місцевому рівні, щоб модернізувати свій парк і зменшити залежність від імпорту. У 2008 році турецький уряд уклав початковий контракт з компанією Otokar, яка співпрацювала з Hyundai Rotem (південнокорейським виробником K2 Black Panther), щоб скористатися її технологічним досвідом. Це партнерство забезпечило міцну основу для конструкції танка, одночасно враховуючи конкретні експлуатаційні вимоги, що відповідають потребам турецької армії.
На ранніх етапах досліджень і розробок проект зіткнувся з численними технічними та адміністративними проблемами. Використання компонентів іноземного виробництва, зокрема для силової установки, призвело до затримок і тривалих переговорів, оскільки кінцевою метою було максимально інтегрувати технології вітчизняного виробництва. Тим часом внески великих гравців оборонної промисловості Туреччини, таких як Roketsan і Aselsan, забезпечили прогрес у сфері захисту та бортової електроніки. У результаті Roketsan розробив рішення з композитної та реактивної броні (ERA), тоді як Aselsan зосередився на електронній архітектурі, системах керування вогнем та активному захисті.
Протягом багатьох років Altay отримав кілька прототипів і послідовних конфігурацій, поступово включаючи інновації для реагування на відгуки та адаптації до подій на сучасному полі бою. Після початкової серії випробувань і демонстрацій проект було передано компанії BMC Savunma, яка запустила новий етап виробництва та представила те, що відомо як «Yeni Nesil Altay» (Нове покоління Altay). Цей варіант відрізняється оптимізованою бронею, механічними характеристиками та ергономікою, а також пропонує можливість інтегрувати додаткові системи на основі конкретних потреб збройних сил. Незважаючи на затримки та постійні коригування, Altay неухильно наближався до експлуатаційної зрілості, підтверджуючи прагнення Туреччини стати головним гравцем у розробці та виробництві основних бойових танків на міжнародному рівні.
Технічні характеристики
При вазі майже 65 тонн «Алтай» оснащений дизельним двигуном із турбонаддувом, який видає близько 1500 кінських сил, що забезпечує чудове прискорення та маневреність для танка такого класу. У поєднанні з повністю автоматичною коробкою передач з шістьма передачами вперед і трьома передачами заднього ходу силова установка забезпечує танку максимальну швидкість близько 65 км/год, а на пересіченій місцевості — 45 км/год. Ця гнучкість дає «Алтаю» значну перевагу під час швидких маневрів і наступальних операцій, де мобільність є ключовою.
Його вдосконалена система підвіски, міцна та чутлива, відіграє життєво важливу роль у стабільності та комфорті водіння, особливо під час складних переїздів. Завдяки системі підготовки до броду танк може долати водойми глибиною до чотирьох метрів, що є стратегічним активом, що розширює діапазон його дій у різноманітних театрах дій. Широкі гусениці розроблені для оптимального зчеплення, що дозволяє танку підтримувати зчеплення на багнистій, піщаній або кам’янистій місцевості. Таке поєднання потужності, мобільності та універсальності робить Altay важливою перевагою для сучасних танкових підрозділів, здатних адаптуватися як до бойових сценаріїв високої інтенсивності, так і до більш спеціалізованих місій.
Висновок
Незважаючи на складну конструкцію та процес індустріалізації, «Алтай» піднявся до рівня сучасних основних бойових танків, хоча деякі аспекти все ще потребують доопрацювання. У міру того, як серійне виробництво набирає обертів і армія офіційно приймає на озброєння цю машину, очікується, що вона поступово досягне повної експлуатаційної зрілості та затвердиться як опора можливостей наземної оборони Туреччини.
