Іспанське дорожнє управління DGT продемонструвало майстер-клас з того, як одним знаком можна створити хаос на дорогах та наповнити державну скарбничку. Новий дорожній знак S-991f зобов’язує водіїв дотримуватися мінімальної дистанції в 70 метрів, але забули про дрібницю – жодна людина не здатна оцінити цю відстань на око.
Анатомія бюрократичного абсурду
Коли безпека стає приводом для заробітку
Офіційна мета благородна: зменшити кількість зіткнень ззаду, які у 2023 році призвели до 78 смертей та 273 серйозних травм. Цифри справді жахливі, і проблема реальна. Але спосіб її вирішення нагадує лікування головного болю гільйотиною.
70 метрів – це приблизно довжина футбольного поля. Уявіть собі: ви їдете по шосе, а між вами та попереднім автомобілем має поміститися футбольне поле. При цьому жоден сучасний автомобіль не має приладу, який показував би точну дистанцію в метрах. Навіть найсучасніші системи адаптивного круїз-контролю оперують часовими інтервалами, а не абсолютними відстанями.
Радари проти логіки
Автоматизація безглуздя
Найцікавіше те, що контроль здійснюється автоматично за допомогою радарів. Технологія працює бездоганно – вимірює відстань між автомобілями з точністю до сантиметра. Штрафи від 200 до 500 євро плюс до 6 балів на правах – санкції серйозні.
Але є нюанс: система ідеально фіксує порушення правила, яке фізично неможливо виконати усвідомлено. Це як штрафувати за перевищення швидкості, не встановлюючи спідометри в автомобілі.
Правило двох секунд проти 70 метрів
Коли чиновники самі не розуміють, що придумали
Найбільший цирк починається, коли іспанські чиновники намагаються пояснити, як дотримуватися нового правила. DGT пропонує водіям орієнтуватися на правило двох секунд: автомобіль повинен проїхати повз певну точку не раніше, ніж через дві секунди після попереднього.
Але ж тоді навіщо 70 метрів? При швидкості 90 км/год (25 м/с) за дві секунди автомобіль проїде 50 метрів. При 126 км/год – ті самі 70 метрів. Отже, знак S-991f фактично встановлює мінімальну швидкість 126 км/год для дотримання дворосекундного правила. Абсурд в квадраті.
Затори як лакмусовий папірець
Коли реальність руйнує теорію
У заторах 70-метрова дистанція стає фарсом. Уявіть київський Майдан у годину пік: між кожним автомобілем – футбольне поле. Це означає, що в затор поміститься в 10-15 разів менше автомобілів, що призведе до колапсу всієї транспортної системи.
Критики справедливо називають S-991f “машиною для штрафів”. Це не засіб підвищення безпеки, а спосіб автоматизованого збору коштів з водіїв. Юристи вже потирають руки – такі штрафи легко оскаржити в суді через фізичну неможливість точного дотримання вимог.
Технологічна прірва
Коли вимоги випереджають можливості
Парадокс S-991f полягає в тому, що технологія штрафування випереджає технології дотримання правил. Радари вміють точно вимірювати дистанцію, але автомобілі не вміють її показувати водієві в зручному форматі.
Сучасні системи безпеки працюють з часовими інтервалами, відстанями в метрах до наближення, але не з абсолютними метричними показниками в реальному часі. Це технологічна прірва, яку іспанські чиновники ігнорують.
Висновок від дорожнього скептика
Знак S-991f – ідеальний приклад того, як благі наміри можуть перетворитися на бюрократичний кошмар. Проблема безпеки на дорогах реальна, але її вирішення вимагає комплексного підходу, а не примітивного штрафування за недотримання фізично невиконуваних вимог.
Справжнє рішення полягало б у впровадженні обов’язкових систем контролю дистанції в автомобілях, освітніх програмах для водіїв та поліпшенні дорожньої інфраструктури. Але це складніше та дорожче, ніж просто встановити радар та друкувати штрафи.
Іспанський експеримент з S-991f стане хрестоматійним прикладом того, як не треба регулювати дорожній рух. Водії адаптуються, юристи заробляють на оскарженнях, а реальна безпека залишиться на тому самому рівні. Це не революція в безпеці руху – це еволюція бюрократичного абсурду.
