Звичайний київський паркінг несподівано перетворився на виставку автомобільної аристократії минулого. Фотографії, опубліковані на сторінці t.o.p.c.a.r.s_u.a в Instagram, зафіксували зустріч двох німецких монстрів преміум-сегменту: Mercedes-Benz S600 W140 з ексклюзивним тюнінгом та колосального Maybach 62S. Свого часу ці машини коштували сотні тисяч доларів і були символом абсолютного успіху.
Mercedes S600 W140: останній справжній “600-й”
Покоління W140, що виробляли з 1991 до 1998 року, автомобільні історики вважають останнім “чесним” S-Class – машиною, створеною без оглядки на економію та екологічні норми. Це був апогей інженерної надмірності Stuttgart: величезний, важкий, надійний як швейцарський банківський сейф.
На світлині потрапив топовий варіант S600 з атмосферним 6,0-літровим V12, що видавав 394 кінські сили. Двигун без турбонаддуву, з лінійною тягою та неперевершеною плавністю роботи – саме таким уявляли флагманський седан у 90-х. Розгін до сотні за 6,6 секунди для двотонної махини та традиційне обмеження на позначці 250 км/год.
Рідкісний тюнінг від Lorinser
Але цей конкретний S600 – не просто серійна машина. На ньому встановлено комплект від легендарного німецького ательє Lorinser – одного з найавторитетніших тюнерів Mercedes-Benz. Обвіс, заднє антикрило та ексклюзивні легкосплавні диски надають і без того масивному седану ще більше харизми та агресивності.
Такі модифікації в 90-х коштували астрономічних грошей і були доступні лише обраним. Сьогодні знайти W140 з оригінальним тюнінгом Lorinser у хорошому стані – справжня удача для колекціонера.
Maybach 62S: коли розкіш вимірюється метрами
Поруч із Mercedes розташувався ще більш екзотичний екземпляр – Maybach 62. Назва моделі відображає довжину кузова: 6,2 метра чистої німецької інженерії та розкоші. Це подовжена версія представницького седана, якої за весь час виробництва (2002-2013 роки) зібрали лише 1058 екземплярів. Кожен з них фактично унікальний через високий рівень індивідуалізації.
Під капотом цього гіганта розташувався 5,5-літровий V12 з двома турбокомпресорами, що видає 550 кінських сил. Незважаючи на вагу понад 2,7 тонни, Maybach 62S розганяється до сотні всього за 5,4 секунди – результат, який і сьогодні виглядає солідно. Максимальна швидкість, як і в Mercedes, обмежена електронікою на 250 км/год.
Салони: де завершується транспорт і починається розкіш
Інтер’єри обох автомобілів – це окрема розмова. Натуральна шкіра найвищої якості, полірована деревина екзотичних порід, роздільний клімат-контроль для кожної зони, безліч електроприводів для всього, що тільки можна регулювати, та аудіосистеми з космічною для свого часу потужністю.
У Maybach 62 все це помножене на абсолютний простір – задні пасажири отримували умови бізнес-класу авіалайнера з можливістю майже повністю розкласти крісла. Фактично, це був мобільний офіс найвищого рівня.
Чому це важливо сьогодні?
Обидві машини представляють епоху, коли преміальні автомобілі створювали без компромісів. Не було розмов про зниження викидів CO2, гібридизацію чи електрифікацію. Головною була абсолютна якість, надійність та комфорт – і бюджет на розробку практично не обмежувався.
W140 виробляли за часів, коли Mercedes-Benz керувався принципом “Das Beste oder nichts” (Найкраще або нічого) у буквальному сенсі. Maybach 62 був спробою Daimler відродити легендарний бренд та кинути виклик Rolls-Royce і Bentley.
Сьогодні обидва автомобілі – це колекційні раритети, музейні експонати на колесах. Їх експлуатація коштує чималих грошей: запчастини дорогі, витрата палива космічна, податки відповідні. Але для справжніх шанувальників автомобільної історії це все не має значення.
Побачити обидві ці машини на одному паркінгу в Києві – маленьке свято для ентузіастів. Адже кожна з них розповідає історію про часи, коли розкіш вимірювалася не цифрами на екрані мультимедіа, а кілограмами хрому, літрами робочого об’єму та квадратними метрами шкіри в салоні.
