Американська компанія Target Arm представила дві роботизовані системи – Ralar і Tular, – які дозволяють запускати та приймати дрони прямо на ходу, без зупинки транспорту і без того, щоб екіпаж виходив назовні. Здається, це черговий стартап з амбітними обіцянками? Можливо, але цей стартап уже встиг отримати контракти від Збройних сил США на загальну суму 5 мільйонів доларів і випробувати свої розробки під час військових навчань. Тобто Pentagon’у ця ідея зацікавила настільки, що за неї заплатили живими грошима.
Tular – “пастка” для дронів на базі позашляховика
Перша система, Tular, виглядає як автоматизована пускова установка та посадкова платформа в одному флаконі. Дрон залітає в спеціальний відсік, де фіксується та закривається – все це відбувається без участі людини. Та сама конструкція може працювати і як катапульта для зльоту безпілотника.
Target Arm демонструвала Tular на базі легкого тактичного позашляховика – виходить собсобі мобільна автоматизована платформа, яка дає екіпажу більше гнучкості та безпеки. Випробовували також варіант на багі, і теоретично систему можна встановити на будь-яку машину. Але схоже, саме ця розробка не викликала особливого ентузіазму у замовників – контракти пішли на іншу систему.
Ralar – роботизована рука, яка ловить дрони на ходу
Куди більший інтерес викликала Ralar – роботизована рука, яка буквально ловить безпілотники на льоту. Це вже не просто платформа для посадки, а інтелектуальний механізм з високоточною навігацією, системами визначення положення та автоматичним управлінням. Звісно, запуск дронів також у функціоналі.
Головна фішка Ralar – модульність. Систему можна встановити практично на що завгодно: звичайний пікап, броньовик, легкий позашляховик, морський дрон і навіть на літальний апарат. У рекламних матеріалах Target Arm показують Ralar на базі багі ISV – того самого, на який зараз переозброюється армія США, – а також на хетчбеках і морських безпілотних платформах.
Система працює автоматично: визначає положення дрона, розраховує траєкторію та ловить його на ходу, без зупинки машини. Правда, для цього потрібна інтеграція з самим безпілотником – просто так хапати чужі дрони Ralar не вміє.
Зберегти людей, збільшити мобільність
Головна мета таких розробок – зменшити ризики для особового складу та автоматизувати процеси. Коли екіпажу не потрібно виходити з машини, щоб запустити чи прийняти дрон, ймовірність потрапити під ворожий вогонь різко падає. Плюс – збільшується мобільність: не треба шукати безпечне місце для зупинки, можна оперувати дронами навіть під час руху.
Звісно, залишаються питання. Наскільки ці системи ефективні в умовах позиційної війни? Що буде, якщо GPS-сигнал заглушать або дрон пошкодять під час польоту? Як швидко можна перезарядити безпілотник і запустити знову? Відповідей поки що немає, але сам факт появи автоматизованих систем пуску та посадки на машинах був очікуваним.
Війна роботів наближається – тепер не тільки дрони літають самостійно, а й їхній запуск відбувається без участі людини. Залишається тільки чекати, коли подібні технології дійдуть до інших армій світу.
