Chevrolet El Camino – це автомобіль, який не вписується ні в яку категорію. Не купе, не пікап, не універсал – щось посередині. Комфорт легковика з практичністю вантажівки. І ось один такий екземпляр 1979 року виставлений на аукціон без резервної ціни. Одометр показує 1300 миль – це менше, ніж середній американець проїжджає за місяць. За 46 років. Салон недоторканий, днище без корозії, навіть запальничка не використовувалася. Це не реставрація – це капсула часу, яка щойно вийшла з гаража.

El Camino: коли купе вирішило стати пікапом

Chevrolet El Camino – це дивна історія американського автопрому. Виробляли його майже 30 років, п’ять поколінь, але він так і не став масовим. Бо не зрозуміло, для чого він потрібен: возити вантажі? Для цього є пікапи. Їздити комфортно? Для цього є купе. А El Camino – це коли хочеш і те, і те, і не можеш вибрати.

Фактично це був універсал із зрізаним дахом і відкритою платформою замість багажника. Ближче до австралійських ют (ute) – автомобілів на базі універсалів, які прославили Ford і Holden. Але американці любили називати його пікапом, хоча він ніколи не був справжнім робочим конем.

1300 миль за 46 років: як це можливо?

Цей конкретний екземпляр 1979 року виглядає так, ніби щойно покинув конвеєр. Одометр показує 1300 миль. Це приблизно 2000 кілометрів. За 46 років. У середньому – менше 50 кілометрів на рік.

Продавець не пояснює, чому пробіг такий низький. Але судячи з ідеально чистого днища й відсутності корозії, машина провела більшу частину життя в приміщенні, захищена від погоди, вологи й солі.

За даними оголошення, автомобіль спочатку був доставлений дилером Frazier-Williams Chevrolet у Мілфорді, штат Огайо. Потім деякий час перебував у Канаді, а потім повернувся до США. Але деталі історії туманні. Можливо, це був подарунок, який так і не оцінили. Або колекційний екземпляр, який берегли для “особливого випадку”, що так і не настав.

Зовні: чорний, блискучий, недоторканий

Автомобіль пофарбований у блискучий чорний колір із опційною вініловою чорною покрівлею. Хромовані бампери спереду та ззаду, хромовані крила, оригінальні 14-дюймові колеса. Лакофарбове покриття виглядає так, ніби його щойно нанесли.

Це не реставрація. Це оригінальна фарба, оригінальний хром, оригінальні деталі. Машина не відновлювалася – вона просто не старіла.

Салон: навіть запальничка не використовувалася

Усередині – класичний Chevrolet кінця 1970-х. Опційне радіо AM/FM, кондиціонер, ручні склопідйомники. Оббивка й оздоблення виглядають неторканими. Навіть запальничка не використовувалася – продавець спеціально це підкреслює.

Це справді створює враження, що автомобіль застиг у часі. Не був відреставрований, не був відновлений – він просто ніколи не використовувався. Це як знайти нову пару кросівок із 1979 року в оригінальній коробці.

Під капотом: V8 на 305 кубічних дюймів

Двигун V8 об’ємом 305 кубічних дюймів (5,0 літра), триступінчаста автоматична коробка передач, задній привід. Це не найпотужніша версія El Camino – у 1979 році вже був енергетичний криза, і мотори душили екологічними нормами. Але для такого автомобіля потужність не головне.

Головне – він працює. І працює так, ніби його вчора зібрали.

Майбутнє: з гаража в гараж

З огляду на те, як мало Chevrolet використовувався протягом останніх 46 років, малоймовірно, що наступний власник буде часто на ньому їздити. Швидше за все, він залишиться колекційним автомобілем із низьким пробігом, який зберігатиметься в гаражі.

Аукціон без резервної ціни вже розпочато. На момент публікації найвища ставка становила 8500 доларів. Але цифра, безсумнівно, зросте. Подібні екземпляри часто стають об’єктами інвестицій, оскільки їхня вартість з часом зростає, особливо якщо вони залишаються в автентичному стані.

Висновок: рідкість, яка нікому не була потрібна

Chevrolet El Camino 1979 року з пробігом 1300 миль – це унікальний екземпляр. Не тому, що модель рідкісна (їх випустили тисячі), а тому, що цей конкретний автомобіль 46 років простояв у гаражі й не старів.

Це капсула часу, яка нікому не була потрібна. Але тепер, коли автомобілі кінця 1970-х стають класикою, такі екземпляри цінуються. Не за динаміку, не за практичність – за автентичність.

Хтось заплатить за нього набагато більше 8500 доларів. І потім знову поставить у гараж. Бо їздити на такому – злочин проти історії.