Заяви про розміщення російської тактичної ядерної зброї на території Білорусі лунають уже не перший рік, поступово перетворюючись на тривожну реальність. Однак останні повідомлення свідчать про новий, значно небезпечніший етап ескалації: режим Лукашенка за прямої участі Москви може отримати не просто сховища для ядерних боєприпасів, а власні ракетні системи, здатні їх нести. Йдеться про модернізацію білоруського комплексу «Полонез», що перетворює його з тактичної зброї на стратегічний інструмент шантажу.
Ядерний «Полонез»: Мінськ готує нову ракетну зброю
Ключовою новиною стало зізнання білоруського високопосадовця, голови комісії з нацбезпеки Геннадія Лепешка, про спільну роботу з російськими фахівцями над оснащенням ракетного комплексу «Полонез» ядерною бойовою частиною. Це якісно новий рівень загрози, адже мова йде не про контроль росіян над «Іскандерами» на білоруській землі, а про потенційну передачу ядерних технологій для модернізації власне білоруської зброї. Такий крок перетворює Білорусь з плацдарму на самостійного (хоч і повністю залежного від Кремля) актора в ядерній грі, що значно ускладнює архітектуру безпеки в усьому регіоні.
Сам по собі «Полонез» є доволі сучасною системою, хоч і створеною на базі китайської РСЗВ GATSS. Вперше його показали у 2015 році, а вже у 2016-му він став на озброєння. Мінськ постійно працював над його вдосконаленням: якщо перші версії мали дальність до 200 км, то модернізований комплекс «Полонез-М», прийнятий на озброєння наприкінці 2023 року, вже оснащений ракетою власної розробки з дальністю ураження до 300 кілометрів. Це свідчить про системну роботу над підвищенням бойового потенціалу, і оснащення ядерною боєголовкою є логічним, хоч і вкрай тривожним, продовженням цієї стратегії.
Наміри режиму Лукашенка ніколи не були таємницею. Ще у 2022 році він відкрито погрожував завдати удару «Полонезами» по «центрах ухвалення рішень» в українській столиці. Тоді ці слова можна було сприймати як елемент політичного блефу, але на тлі новин про ядерну модернізацію вони набувають зловісної конкретики. Поєднання збільшеної дальності ракети, високої точності та потенційної ядерної начинки перетворює «Полонез» на інструмент прямого терору, націлений не лише на Україну, а й на східний фланг НАТО.
«Іскандери» та авіація: що ще готує режим Лукашенка
Втім, «Полонез» — це лише один з елементів ядерного пазла, який Кремль збирає на території Білорусі. Набагато раніше сюди були перекинуті російські оперативно-тактичні ракетні комплекси «Іскандер-М». Їхня дальність у 500 км дозволяє тримати під прицілом не лише всю північ України, а й Варшаву, Вільнюс та Ригу. Важливо, що для «Іскандерів» уже давно існують штатні ядерні боєголовки потужністю до 50 кілотонн, а білоруські військові пройшли відповідне навчання в Росії.
Підготовка до застосування ядерної зброї ведеться не лише на рівні техніки, а й на рівні штабного планування. За словами того ж Лепешка, алгоритми використання ядерних боєприпасів уже були відпрацьовані під час спільних з Росією навчань «Запад». Це стосується не тільки ракетних військ, а й авіації, що підтверджує комплексний підхід до інтеграції ядерного компонента в збройні сили Білорусі. Йдеться про створення повноцінної системи, готової до застосування зброї масового ураження за першим наказом з Москви чи Мінська.
Показовим є і той факт, що на офіційних фото білоруського міноборони з комплексами «Іскандер» були помічені заблюрені тактичні знаки — червоні зірки. Як припускають аналітики, це може свідчити, що ці машини належать російській армії та, ймовірно, вже використовувалися для ударів по Україні. Це стирає межу між білоруськими та російськими силами, роблячи Мінськ прямим співучасником не лише конвенційної агресії, а й ядерного шантажу, що загрожує глобальними наслідками.
Таким чином, модернізація «Полонезів» та розгортання «Іскандерів» є частиною єдиної стратегії Кремля з розмивання «ядерного табу» та створення нової зони напруги на кордонах НАТО. Для України це означає посилення ракетної загрози з півночі, яка тепер може нести не лише руйнування, а й радіоактивне забруднення. Світ отримує ще одну гарячу точку, де політичні амбіції диктаторів, підкріплені ядерними технологіями, можуть призвести до непередбачуваної катастрофи. Ігнорувати ці сигнали вже неможливо.
