Надії Toyota на водневе майбутнє розбиваються об сувору реальність ринку. Флагманський седан Mirai, який мав стати символом екологічної революції, демонструє катастрофічні продажі, поступаючись навіть моделям, які давно зняли з виробництва. Це ставить під сумнів не лише долю конкретного автомобіля, а й усю стратегію японського гіганта щодо водневих технологій у легковому транспорті.

Провал водневої мрії: продажі Mirai на дні

Статистика продажів за минулий рік виглядає як вирок для амбітного проєкту Toyota. За весь 2024 рік компанії вдалося реалізувати лише 210 одиниць Mirai, що є абсолютним антирекордом для моделі. Це падіння майже на 58% порівняно з і без того скромними показниками 2023 року, коли своїх власників знайшли 499 водневих седанів. Такі цифри міцно закріпили за Mirai статус найменш популярного автомобіля в усьому модельному ряду бренду.

Ще болючішого удару по амбіціях Toyota завдає порівняння з іншими моделями. Показово, що навіть кросовер Venza, виробництво якого було офіційно припинено, знайшов утричі більше покупців — 707 одиниць було продано із залишків на складах. Виходить, що автомобіль-«привид», який уже зійшов зі сцени, виявився для споживачів привабливішим за технологічну новинку, в яку компанія інвестувала мільярди.

Ситуація з Mirai — це не тимчасовий спад, а системна проблема. Автомобіль другий рік поспіль замикає рейтинг продажів Toyota, демонструючи повну відсутність інтересу з боку покупців. На тлі буму електромобілів, воднева альтернатива виглядає не просто нішевим продуктом, а комерційним провалом, що змушує аналітиків говорити про глухий кут для всієї технології в сегменті легкових авто.

Інфраструктура та ціна – вирок для технології

Ключова причина фіаско Mirai криється у фатальній залежності від інфраструктури. На відміну від електромобілів, які можна заряджати вдома або на тисячах публічних станцій, водневий автомобіль потребує спеціалізованих заправок. Їхня мережа залишається вкрай обмеженою навіть у найрозвиненіших країнах, що перетворює кожну далеку поїздку на складний логістичний квест. Створюється замкнене коло: ніхто не купує авто через відсутність заправок, а бізнес не будує заправки через відсутність клієнтів.

До інфраструктурних проблем додається і суто споживча логіка. З ціною, що перевищує 50 000 доларів, Mirai потрапляє у висококонкурентний сегмент, де йому протистоять преміальні електрокари з кращою динамікою та розвиненою екосистемою. До того ж, сам формат седана стрімко втрачає популярність. Сучасний покупець обирає кросовери, і пропонувати йому дорогий, непрактичний седан, який ще й ніде заправити, — це свідомо програшна стратегія.

Проблеми Toyota — це не унікальний випадок, а симптом кризи всієї галузі водневих легковиків. Прямий конкурент, Hyundai Nexo, демонструє ще гірші результати: його продажі за рік впали з 94 одиниць до п’яти, що можна порівняти зі статистичною похибкою. Це свідчить, що ринок просто не готовий до цієї технології. Водневі авто залишаються дорогими експериментами, нездатними конкурувати з електромобілями, які вже стали мейнстрімом.

Історія Toyota Mirai наочно демонструє, що навіть найпотужніші автомобільні корпорації не застраховані від стратегічних помилок. Ставка на водень у легковому транспорті, принаймні на даному етапі, себе не виправдала. Поки ринок електромобілів зростає експоненціально, воднева мрія залишається на узбіччі прогресу, обмежена високою ціною та відсутністю заправок. Майбутнє цієї технології, ймовірно, лежить у комерційному транспорті та промисловості, але для звичайних водіїв вона, схоже, так і залишиться екзотикою з майбутнього, яке не настало.