Ракета Кинджал Х-47М2: російська аеробалістична ракета – повний довідник

Ракета Кинджал (офіційний індекс Х-47М2) стала одним із головних символів російської пропаганди про “непереможну” зброю, коли Москва вперше представила її 2018 року як гіперзвукову систему, здатну долати будь-яку протиповітряну оборону. Насправді ж ракета Кинджал є авіаційною модифікацією балістичного комплексу Іскандер-М, підвішеною під фюзеляж винищувача МіГ-31К або бомбардувальника Ту-22М3, що дозволяє додати ракеті швидкість та висоту носія перед пуском.

Від жовтня 2022 року ракета Кинджал регулярно застосовується проти українських міст, енергетичної інфраструктури та військових об’єктів, а 4 травня 2023 року над Києвом сталася подія, що зруйнувала весь пропагандистський міф: зенітний комплекс Patriot PAC-3 вперше в історії світової протиповітряної оборони збив аеробалістичну ракету, яку Кремль роками називав невразливою. У цьому довіднику зібрано технічні характеристики, історію розробки, модифікації, статистику бойового застосування та порівняння Кинджала з іноземними аналогами.

Що таке ракета Кинджал Х-47М2

Кинджал (рос. “Кинжал”, індекс ГРАУ 9-А-7660, експортна назва Х-47М2) належить до класу аеробалістичних ракет повітряного базування. Це означає, що зброя поєднує в собі принципи балістичної ракети (крутий кут польоту, атака цілі майже вертикально на кінцевій ділянці траєкторії) із перевагами повітряного старту: носій розганяє ракету до швидкості 2-3 Маха ще до пуску та піднімає її на висоту 15-18 км, що суттєво збільшує ефективну дальність порівняно з наземним пуском того ж боєприпасу.

Конструктивно ракета Кинджал є глибокою модернізацією балістичної ракети 9М723 з комплексу Іскандер-М, адаптованою для підвіски під літак. Російська сторона первісно заявляла про гіперзвукову маневреність ракети на всій траєкторії польоту та швидкість до 10 Махів, проте західні та українські аналітики неодноразово вказували, що маневрування зберігається лише на початковій ділянці, а на кінцевому, найбільш вразливому для перехоплення етапі, ракета рухається практично балістично, що і робить її досяжною для сучасних систем ППО.

Історія створення та прийняття на озброєння

Розробка комплексу Кинджал розпочалася в Росії в середині 2010-х років у рамках програми модернізації стратегічних та оперативно-тактичних засобів ураження. Офіційно президент Росії представив ракету Кинджал світові 1 березня 2018 року під час щорічного звернення до Федеральних зборів, продемонструвавши відеозапис пуску з борту МіГ-31К та заявивши про недосяжність зброї для будь-яких існуючих і перспективних систем протиповітряної та протиракетної оборони.

На озброєння авіаційних частин Південного військового округу комплекс Кинджал прийняли наприкінці 2017 року, ще до публічної презентації. Перші бойові чергування МіГ-31К з ракетою Кинджал розпочалися в грудні 2017 року в Південному військовому окрузі, а з 2018-2019 років носії почали залучати до демонстративних польотів над Чорним і Каспійським морями, а також до навчань спільно з бомбардувальниками Ту-22М3, які пізніше також адаптували під носіння цієї ракети.

Перше бойове застосування ракети Кинджал відбулося 18 березня 2022 року, коли Росія завдала удару по підземному складу боєприпасів у селі Дельятин Івано-Франківської області. Того ж місяця Кинджалами атакували паливну базу в Костянтинівці на Миколаївщині. Ці перші удари використовувалися Москвою насамперед як демонстрація можливостей нової зброї, а масове застосування ракети по цивільній та енергетичній інфраструктурі України розпочалося з осені 2022 року.

Символічна назва “Кинджал” відповідає загальній російській традиції давати оперативно-тактичним і стратегічним комплексам образні найменування, пов’язані зі зброєю ближнього бою чи хижими тваринами (Іскандер, Кинджал, Авангард, Циркон). Публічна презентація 2018 року супроводжувалася масштабною інформаційною кампанією, у якій ракету Кинджал позиціонували як частину нового покоління озброєнь, здатного змінити баланс сил у глобальному протистоянні з НАТО, а сама зброя стала одним із головних аргументів російської пропаганди про технологічну перевагу над Заходом ще до початку повномасштабного вторгнення в Україну.

Виробництво ракети Кинджал здійснюється на потужностях, пов’язаних із концерном “Тактичне ракетне озброєння”, який відповідає за випуск усього сімейства ракет Іскандер. Через це нарощування темпів виробництва Кинджалів безпосередньо конкурує з виробництвом наземних ракет Іскандер-М у межах спільної виробничої бази, що є ще одним фактором, який стримує кількість ракет, доступних для щомісячних ударів по Україні.

Технічні характеристики ракети Кинджал

Нижче наведена узагальнена таблиця тактико-технічних характеристик ракети Кинджал Х-47М2 за оцінками української розвідки, міжнародних аналітичних центрів (IISS, CSIS, RUSI) та відкритих джерел. Оскільки Росія не розкриває точні параметри, частина показників має розрахунковий або оціночний характер.

Конструкція і модифікації

Ракета Кинджал складається з двох основних відсіків: бойової частини та маршового твердопаливного ракетного двигуна, успадкованого від наземного комплексу Іскандер-М. Аеродинамічні рулі на корпусі та газоструменеві керма забезпечують маневрування на активній ділянці польоту, що ускладнює прогнозування траєкторії засобами протиракетної оборони на ранньому етапі. Головна частина ракети виконана у формі, оптимізованій для польоту на надзвукових і гіперзвукових швидкостях, з термостійким покриттям, що витримує аеродинамічний нагрів під час стрімкого зниження до цілі.

Система наведення ракети Кинджал є комбінованою: базова інерціальна платформа коригується за сигналами супутникової навігаційної системи ГЛОНАСС, а на окремих модифікаціях, за оцінками аналітиків, може застосовуватися активна радіолокаційна головка самонаведення для ураження рухомих морських цілей, зокрема кораблів. Саме про таку версію Кинджала Росія заявляла як про “вбивцю авіаносців”, хоча жодного підтвердженого застосування проти надводних кораблів у бойових умовах зафіксовано не було.

Носіями ракети Кинджал є спеціально доопрацьовані винищувачі-перехоплювачі МіГ-31К (модифікація МіГ-31БМ, адаптована під підвіску однієї ракети під фюзеляжем) та далекі бомбардувальники Ту-22М3, які отримали здатність нести Кинджал пізніше, у ході війни проти України, що дозволило Росії розширити географію та кількість можливих пусків без прив’язки до обмеженого парку МіГ-31К. Перехід на Ту-22М3 як додатковий носій став вимушеним кроком через невелику кількість модернізованих МіГ-31К у складі російських ВПС.

Окремо варто зазначити, що частина західних та українських аналітиків ставить під сумнів справжню “гіперзвуковість” ракети Кинджал у класичному розумінні цього терміна, оскільки справжня гіперзвукова зброя (як-от плануючі блоки) здатна керовано маневрувати на всій траєкторії польоту, тоді як ракета Кинджал на кінцевій ділянці рухається переважно за балістичною траєкторією зі зниженою маневреністю, що і відкриває можливість для перехоплення сучасними системами ППО.

Бойове застосування ракети Кинджал в Україні

За час повномасштабного вторгнення ракета Кинджал стала одним із інструментів масованих комбінованих ударів Росії по енергетичній інфраструктурі, військових об’єктах та містах України. Українське Повітряне командування регулярно фіксує пуски Кинджалів у щоденних зведеннях, зазвичай у складі груп ракет різних типів, що ускладнює роботу протиповітряної оборони.

Ключовою подією у протистоянні ракеті Кинджал стало 4 травня 2023 року, коли над Києвом зенітний ракетний комплекс Patriot вперше в історії збив аеробалістичну ракету цього типу під час масованої нічної атаки, у ході якої, за повідомленнями Повітряних сил, було збито відразу кілька Кинджалів. Ця подія спростувала головну тезу російської пропаганди про абсолютну невразливість ракети та довела, що за правильних умов бойового чергування, своєчасного цілевказання та якісної підготовки розрахунків сучасна ППО здатна протидіяти навіть цьому типу загрози.

Попри поодинокі успішні перехоплення, ракета Кинджал залишається складною ціллю через високу швидкість підльоту та маневрування на початковій ділянці траєкторії, тому далеко не кожен пуск вдається зафіксувати чи збити. Ефективність перехоплення прямо залежить від кількості розгорнутих батарей Patriot, наявності ракет-перехоплювачів PAC-3 та своєчасного попередження про напрямок атаки. Через обмежену кількість систем, здатних протидіяти ракеті Кинджал, Україна змушена концентрувати наявні комплекси Patriot переважно навколо Києва та критично важливих об’єктів, залишаючи інші регіони більш вразливими до цього типу ударів.

Українська розвідка та західні партнери також неодноразово повідомляли про штучний дефіцит ракет Кинджал у російських арсеналах, спричинений санкційними обмеженнями на постачання електронних компонентів, необхідних для виробництва систем наведення. Це підтверджується нерівномірною частотою застосування зброї: періоди активних масованих ударів чергуються з тривалими паузами, коли Росія переважно накопичує запас ракет для нової хвилі атак.

Серед найбільш резонансних цілей, по яких Росія застосовувала ракету Кинджал, аналітики та Повітряні сили України називають об’єкти енергетичної інфраструктури в різних областях, а також окремі удари по великих містах, включно з Києвом, під час масованих комбінованих атак, коли Кинджали запускалися одночасно з крилатими ракетами Х-101, Калібр та ударними безпілотниками типу Шахед-136 з метою перевантажити систему протиповітряної оборони та ускладнити виявлення найбільш небезпечної цілі серед десятків повітряних об’єктів. Така тактика змішаних ударів залишається основним способом застосування ракети Кинджал і після історичного перехоплення у травні 2023 року.

Українські посадовці неодноразово наголошували, що кожне успішне збиття ракети Кинджал є результатом не лише технічних можливостей комплексу Patriot, а й злагодженої роботи всієї системи виявлення та цілевказання, включно з радіолокаційним покриттям і своєчасним обміном даними між підрозділами ППО. Це пояснює, чому подальші перехоплення Кинджалів фіксувалися переважно в районі Києва, де зосереджена найщільніша багаторівнева система протиповітряної оборони країни.

Порівняння з аналогами

Аби краще зрозуміти місце ракети Кинджал серед інших засобів ураження, які застосовує Росія проти України, або серед систем, що перебувають на озброєнні країн НАТО, варто розглянути її ключові відмінності від найближчих аналогів.

Іскандер-М (9М723). Ракета Кинджал є фактично авіаційною версією наземного комплексу Іскандер-М, тому їхні бойові частини, маса та принцип наведення багато в чому подібні. Головна відмінність полягає в способі старту: наземний Іскандер запускається з мобільної пускової установки і має дальність до 500 км, тоді як повітряний старт Кинджала з борту МіГ-31К на великій висоті та швидкості додає ракеті суттєвий приріст дальності, доводячи загальний радіус ураження до 1500-2000 км з урахуванням польоту носія до рубежу пуску.

Х-22 / Х-32. Радянська протикорабельна ракета Х-22 та її модернізована версія Х-32, які Росія також активно застосовує проти України з носіїв Ту-22М3, мають значно більшу масу бойової частини (до 630-1000 кг) та більшу дальність, проте суттєво поступаються ракеті Кинджал у точності через застарілу систему наведення, розроблену переважно для ураження великих морських цілей, а не точкових об’єктів на суходолі.

ATACMS. Американська тактична балістична ракета ATACMS, яку Україна отримала від США та застосовує з реактивних систем HIMARS, є функціональним західним аналогом Іскандера, а не безпосередньо ракети Кинджал, оскільки запускається з наземної установки, а не з літака. Дальність ATACMS у версії, переданій Україні, становить до 300 км, що суттєво менше за Кинджал, проте ATACMS відзначається високою точністю та вже довела ефективність проти російських аеродромів і командних пунктів у тимчасово окупованих регіонах.

Загалом ракета Кинджал вирізняється серед аналогів насамперед комбінацією підвищеної дальності через повітряний старт та відносно високої швидкості підльоту до цілі, що ускладнює раннє виявлення й перехоплення порівняно з наземними балістичними системами того ж сімейства. Водночас, як показала практика бойового застосування, ця перевага не є абсолютною і не робить ракету невразливою для сучасних західних систем протиповітряної оборони.

Якщо порівнювати ракету Кинджал із китайськими та північнокорейськими розробками у цьому класі озброєнь, варто зазначити, що концепція аеробалістичної ракети повітряного базування залишається відносно рідкісною у світі: більшість країн, включно зі США, роблять ставку на наземні або морські комплекси балістичних і крилатих ракет, а також на плануючі гіперзвукові блоки нового покоління, тоді як повітряний старт балістичної ракети з важкого носія, застосований у комплексі Кинджал, є радше нішевим рішенням, покликаним компенсувати обмежену дальність базової ракети Іскандер-М за рахунок висоти та швидкості літака-носія.

Поширені питання про ракету Кинджал

Чи справді ракета Кинджал гіперзвукова?
Формально швидкість ракети Кинджал на окремих ділянках траєкторії перевищує 5 Махів, що відповідає технічному визначенню гіперзвуку. Проте справжня гіперзвукова маневреність, притаманна плануючим блокам нового покоління, зберігається лише на початковому етапі польоту, тоді як на кінцевій ділянці ракета рухається переважно балістично, що робить її досяжною для сучасних систем ППО.

Чим ракета Кинджал відрізняється від Іскандера?
Ракета Кинджал є авіаційною модифікацією наземної балістичної ракети 9М723 з комплексу Іскандер-М. Головна відмінність полягає у способі старту: Кинджал запускають з борту літака МіГ-31К або Ту-22М3 на великій висоті та швидкості, що суттєво збільшує загальну дальність ураження порівняно з наземним пуском Іскандера.

Чи може Patriot збивати ракету Кинджал?
Так. 4 травня 2023 року зенітний ракетний комплекс Patriot з ракетами-перехоплювачами PAC-3 вперше в історії збив аеробалістичну ракету Кинджал над Києвом, спростувавши заяви Росії про невразливість цієї зброї для будь-якої протиповітряної оборони.

Скільки коштує ракета Кинджал?
Точна вартість не розкривається офіційно, проте за оцінками західних аналітиків та української розвідки, виробництво однієї ракети Кинджал обходиться у кілька мільйонів доларів, а виробничі темпи стримуються дефіцитом імпортних електронних компонентів через санкції.

Які літаки є носіями ракети Кинджал?
Основним носієм ракети Кинджал є спеціально доопрацьований винищувач-перехоплювач МіГ-31К. У ході війни проти України Росія також адаптувала під носіння цієї ракети далекі бомбардувальники Ту-22М3, що дозволило розширити кількість можливих пусків.

Ракета Кинджал залишається однією з найбільш обговорюваних складових російського ракетного арсеналу, застосованого проти України, попри те, що подія 4 травня 2023 року над Києвом остаточно розвіяла міф про її абсолютну невразливість. Детальніше про інші типи озброєння, яке Росія застосовує проти українських міст та інфраструктури, читайте у повному довіднику військової техніки ЗСУ, а про систему, що вперше в світі перехопила Кинджал у бойових умовах, у детальному огляді Patriot ППО в Україні.