У листопаді 2024 року Греція висловила зацікавленість у партнерстві з Ізраїлем для посилення своїх можливостей ППО. Афіни вивчають два основні варіанти: спільна розробка індивідуальної системи з Тель-Авівом або придбання визнаних ізраїльських технологій, таких як Iron Dome або David’s Sling. За даними Reuters, ця співпраця може передбачати інвестиції в 2 мільярди євро. Цей крок узгоджується з нещодавніми придбаннями інших європейських країн, таких як Німеччина та Фінляндія, подібних ізраїльських систем.
Ізраїльські оборонні системи стали світовим еталоном. «Залізний купол», призначений для перехоплення ракет малої дальності та артилерії, довів високу ефективність під час атак з високою щільністю. Доповнюючи його, «Праща Девіда» перехоплює балістичні загрози середньої дальності, тоді як «Стріла 3» націлює на висотні снаряди в екзоатмосфері. Ці багаторівневі можливості особливо привабливі для Греції, чия існуюча військова інфраструктура може виграти від посиленого захисту від нових загроз.
Греція вже підтримує міцні оборонні зв’язки з Ізраїлем. У 2022 році вона розгорнула мережу боротьби з дронами на основі ізраїльської технології, адаптовану до її конкретних потреб. Ця система захищає стратегічні об’єкти, включаючи острови в Егейському морі, територію, яка часто стає об’єктом обльотів турецьких військових. Розширення цієї співпраці могло б забезпечити Грецію можливостями, подібними до «Залізного купола», одночасно зміцнивши її оборонну позицію на тлі регіональної напруженості.
Туреччина, навпаки, дотримується іншої стратегії. Вона самостійно розробляє системи протиповітряної оборони, оскільки її відносини з Ізраїлем залишаються напруженими через політичну напруженість, включаючи триваючу війну у Газі. Незважаючи на це, президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган оголосив про плани створити систему, еквівалентну «Залізному куполу» під назвою «Сталевий купол». Ці амбіції відображають зусилля Туреччини продемонструвати свій технологічний потенціал без зовнішньої допомоги.
Анкара використовує свою вітчизняну оборонну промисловість для створення багаторівневої системи ППО. Його низьковисотні системи Korkut і Sungur замінюють американські ракети Stinger, тоді як Hisar O забезпечує покриття середньої висоти. На вершині цієї мережі знаходиться Siper, який, як повідомляється, може перехоплювати загрози на відстані до 100 км. Однак придбання Туреччиною російських систем С-400 у 2019 році залишається невирішеним через санкції та сумніви щодо сумісності з НАТО, залишаючи їх неінтегрованими в її більш широку оборонну мережу.
Тривале суперництво між Грецією та Туреччиною, що бере свій початок в історичних суперечках щодо Егейського моря, Східного Середземномор’я та Кіпру, продовжує підживлювати їхні військові амбіції. Ця напруженість, яка часто позначається демонстрацією сили, виправдовує великі інвестиції обох країн у передові оборонні системи.
Роль Ізраїлю як світового лідера у сфері ППО виходить за межі цієї регіональної динаміки. Європейські країни все частіше використовують ізраїльські технології для посилення власних можливостей. Німеччина нещодавно придбала систему Arrow 3, а Фінляндія, новий член НАТО, обрала систему David’s Sling. Країни Центральної Європи, включаючи Угорщину та Словаччину, також включили компоненти «Залізного купола» у свої арсенали. Ця тенденція підкреслює зростаючу увагу Європи до надійних оборонних рішень для протидії сучасним загрозам як державного, так і недержавного походження.
Стратегічні наслідки цих подій є значними. Партнерство Греції з Ізраїлем зміцнює її зв’язок із західними союзниками та посилює стримування військових дій Туреччини, особливо навколо спірних островів Егейського моря. Водночас турецький проект «Сталевий купол» має на меті усунути передбачувані загрози, одночасно проектуючи регіональну автономію. Ці досягнення також впливають на НАТО, яка має збалансувати суперечливі інтереси цих двох держав-членів. Крім того, такі ініціативи можуть підштовхнути інших регіональних гравців, як-от Кіпр чи Єгипет, інвестувати у власні оборонні можливості, ще більше мілітаризуючи і без того нестабільну територію.
Хоча ізраїльські системи служать моделлю, їхній вплив на грецьку та турецьку стратегії не є абсолютним. Співпраця Греції з Ізраїлем є частиною ширших зусиль щодо диверсифікації її альянсів, які включають тісніші зв’язки зі Сполученими Штатами та Європейським Союзом. Ці відносини відіграють важливу роль у формуванні рішень щодо військових закупівель. Подібним чином турецький «Сталевий купол» відображає прагнення до технологічного суверенітету, навіть якщо концепція спирається на успіх Ізраїлю. Більше того, напружені ізраїльсько-турецькі відносини змусили Анкару покладатися на вітчизняну промисловість та альтернативних партнерів, таких як Росія та Китай, послаблюючи прямий вплив Ізраїлю на його стратегічний розвиток.
