Українські військові продовжують дивувати світ своєю винахідливістю та здатністю використовувати все, що стріляє. Цього разу в мережі з’явилися фото 155-мм гаубиці M114, яка має всі шанси стати музейним експонатом – адже її лафет та ствол виготовлені ще в 1944 році. На табличці навіть збереглася старовинна назва: Howitzer 155M.M. M1A1. Це не просто антикварна зброя – це справжній ветеран Другої світової, який тепер воює в сучасній війні.

Від навчань до фронту

Спочатku здавалося, що ці раритетні гармати використовуються виключно для підготовки особового складу в тилових регіонах. Соціально-побутовий журнал “Водограй” опублікував фото з навчальних стрільб підрозділу Оперативного командування “Захід”. Логіка зрозуміла: застаріла зброя з дальністю стрільби всього 14,6 кілометра та скорострільністю два постріли на хвилину – це не та техніка, яку везуть на передову.

Але вже наступного дня з’явилися нові фото – цього разу від 152-ї Окремої єгерської бригади. І за даними спільноти НІП “Тиск”, M114A1 працює вже на Покровському напрямку, тобто безпосередньо на фронті. Виходить, дідівська гармата не тільки навчає новобранців, а й реально воює.

Як це взагалі працює?

Виникає закономірне питання: як можна використовувати в бою зброю з характеристиками, які були актуальними вісімдесят років тому? Відповідь – у тактиці застосування. На фото видно, що гармата стоїть на закритій вогневій позиції, що дає кращий захист від ворожого вогню та можливість маскування. M114 б’є не по прямій наводці, а працює як класична гаубиця – стріляє з укриття по координатах.

Так, дальність у 14,6 кілометра – це не 40-50 кілометрів сучасних систем. Але на позиційній війні, де лінія фронту стабілізована, цього може вистачити для роботи по ближнім цілям. А два постріли на хвилину – теж не космічна швидкість, але якщо снаряди є, то чому б не стріляти?

Звідки взялися ці гармати?

Про передачу M114 Україні повідомляла Португалія ще в 2022 році – тоді йшлося про одну батарею. У 2024 році Греція продала через посередників ще 70 одиниць. Навесні 2025-го з’явилися перші кадри з бойового застосування невідомим підрозділом Сил оборони.

Цілком можливо, що 152-га Окрема єгерська бригада отримала ці гармати раніше, але підтвердити чи спростувати це поки немає змоги. Факт залишається фактом: вісімдесятирічна зброя знову на війні.

Проблеми та перспективи

Звісно, характеристики M114 – це не єдина проблема. Через вік виникають питання технічного стану систем, наявності запасних стволів та боєприпасів. Гаубиці 1944 року не розраховані на інтенсивне використання в сучасних умовах, тож ресурс може закінчитися швидко.

Але можливо, в майбутньому ми побачимо якусь вітчизняну модернізацію на базі M114 – наприклад, заміну ствола на більш сучасний або навіть радикальну переробку на зразок сербського 203-мм міномета. Українські інженери вже не раз доводили, що здатні перетворити антикварне залізо на робочу зброю.

Поки що ж артилеристи воюють на тому, що є. І якщо гармата 1944 року все ще стріляє – значить, вона буде стріляти. Музей почекає.