Renault Megane III – це той рідкісний випадок, коли французи зробили машину не для естетів, а для людей. Недорого, надійно, економно. Але – увага – не всі версії однаково корисні. Розбираємося, що брати, а від чого тікати.
Модель випускалася з 2008 по 2015 рік, пережила два рестайлінги (2012 і 2014). Кузовів – вагон: три- і п’ятидверні хетчі, седан Fluence, купе-кабріолет зі складним дахом. Але в Україні полюбили саме універсал – бо практично. При підготовці матеріалу консультувалися зі спеціалістами “Кий Авто” – офіційного дилера Renault у нас.
Кузов: французи навчилися робити іржостійке залізо
П’ятнадцятирічні машини, звісно, мають подряпини і корозію тут-там. Але системної проблеми з іржею нема. Хоча є один нюанс: на дорестайлінгових авто (до 2012 року) жорсткий гумовий ущільнювач дверей протирав фарбу в верхній частині пройми – і там з’являлася іржа. Після 2012-го склад ущільнювачів змінили, проблема зникла.
Салон: практично, але з дивацтвами
Матеріали непогані, все тримається. Але є моменти, які дивують. Наприклад, кнопки підігріву сидінь – прямо на сидіннях. Тягнешся наосліп, як сапер. Задні двері – низькі, заднім пасажирам доводиться пригинатися.
Ще момент: на авто з Європи часто нема навіть “докатки”. Замість неї – компресор і реанімаційний набір для шин. Але компресор часто губиться при перепродажах. Якщо його нема – купіть. Він, до речі, з цифровим дисплеєм і підсвіткою – зручно в темряві. В комплекті йдуть перехідники для велосипедних шин, м’ячів і човнів.
Шкіряне оздоблення сидінь – не топ. Може тріснути вже на 20 тисячах пробігу. З керма облазить фарба. Фіксатори дверей (особливо водійської) починають клацати – мастило не допомагає, треба міняти.
Блок управління вентилятором клімат-контролю (а його тут більшість, не простий кондиціонер) – теж не вічний.
Двигуни: дизель рулить, бензин – не відстає
Бензинові: 1.6 л (100-110 к.с.) і 2.0 л (140 к.с.). Невибагливі, надійні. Катушки запалювання, датчики колінвала, подушки двигуна – все це не проблема, як було на попередньому поколінні.
Особливість: паливний фільтр об’єднаний з помпою. Окремо не міняється. Комплект недешевий, тому власники часто їздять до останнього – поки помпа не помре.
При заміні ременя ГРМ на 1.6 л (через 60 тис. км) механіки радять глянути на шків колінвала. Демпферний шків тут не довговічний – зношується, рветься ремінь навісного обладнання, частинки можуть потрапити під ремінь ГРМ – і привіт, клапани зустрічаються з поршнями. На 2.0 л цієї проблеми нема – там ланцюг ГРМ, шків міцніший.
Турбодизелі: 1.5 dCi (серія К9К) – це хіт. Тяга (240 Нм крутного моменту), економність (реально 4,5 л на сотню при спокійній їзді). Двигуни живучі – екземпляри по 500-700 тисяч км не рідкість.
Але є нюанси. Сажовий фільтр у вихлопі – чутливий до якості палива. У місті на коротких поїздках швидко забивається. Лікується просто: раз на тиждень виїжджайте на трасу, їдьте швидко – висока температура випалює сажу. Або на сервісі через сервісну програму – після цього міняйте оливу.
Головна хвороба цих дизелів – провертання шатунних вкладишів. Причина – недотримання заміни оливи або використання неякісної. Особливо актуально для авто з Європи, де часто нехтують регламентом.
Є ще 1.9 л і 2.0 л турбодизелі, але рідко.
Електрика та електроніка – все добре. Але старе авто може підкинути сюрприз, якщо акумулятор давно не мінявся. Тримайте бустер у бардачку.
Коробки передач: механіка – наше все
Більшість машин – з “механікою”. З бензином 1.6 л – 5-ступенева МКП, 4-діапазонна АКП або варіатор CVT. З 2.0 л – 6-ступенева МКП або АКП. З дизелями 1.5 л – 6-ступенева МКП або “робот” EDC (після 2012 року).
“Робот” EDC неквапливий у пробках, коли вибирає між першою і другою. Проблеми – стандартні для таких коробок.
Виробник каже, що мастило в коробках на весь термін служби. Механіки радять міняти при купівлі старого авто: кожні 60 тис. км в АКП, 90 тис. км в МКП.
Підвіска: комфортна, але з нюансами
Підвіска – один з плюсів. Комфортна, витривала, м’яко відпрацьовує нерівності.
Слабке місце – пильовики-відбійники передніх стійок McPherson. Жорсткі, швидко спрацьовуються (20-40 тис. км). Пильовик відривається, шток відкритий для бруду – стійка швидко помирає. Стежте за ними.
Кульові опори – 60-80 тис. км. Стійки стабілізатора – 40-60 тис. км, втулки – 60-80 тис. км, сайлентблоки важелів – 120 тис. км. Фірмові деталі часто йдуть у зборі з важелями, але неоригінал можна знайти окремо.
Задня напівзалежна підвіска – без претензій. Сайлентблоки балки дуже довговічні.
Кермо з електропідсилювачем. Тяги – 80-100 тис. км, наконечники – ще довше. Гальма – без зауважень.
Висновок: купувати – але обережно
Megane III – це модель, яка змінила ставлення до французів на “вторинці”. Навіть у 15 років з чималим пробігом вона залишається надійною. Відмінне сімейне авто.
Але пастка: через економність і витривалість Megane III часто беруть у таксі. При купівлі перевіряйте історію та стан – щоб не купити авто з мільйонним пробігом і скрученим одометром.
Що брати: турбодизель 1.5 dCi з “механікою”. Це найкращий варіант. Бензин 2.0 л теж непоганий – там ланцюг ГРМ і міцніший шків. Від 1.6 л бензину не тікайте, але будьте готові до нюансів з ГРМ.
