Ракета Х-59 разом зі своєю модернізованою версією Х-69 стала одним із головних інструментів повітряного терору Росії проти українських міст у 2023-2026 роках. На відміну від дорогих і дефіцитних крилатих ракет морського базування Калібр, ці авіаційні боєприпаси Росія випускає з літаків Су-34 та Су-35, не заходячи глибоко в зону дії української протиповітряної оборони, що робить пуски дешевшими і частішими.
За відкритими даними українських та західних аналітичних джерел, сімейство Х-59 включає кілька модифікацій з різною дальністю та системами наведення, а офіційні тактико-технічні характеристики Росія розкриває вибірково або взагалі не підтверджує. У цьому довіднику зібрано перевірювану інформацію про походження, конструкцію, носії та бойове застосування ракети, а також чітко розмежовано підтверджені факти і заяви виробника, які поки не мають незалежного підтвердження.
Що таке Х-59 і чим від неї відрізняється Х-69
Х-59 – це сімейство тактичних керованих авіаційних ракет класу «повітря-поверхня» розробки конструкторського бюро «Радуга», яке веде історію ще з радянських часів. Базова модифікація Х-59М створювалася для ураження наземних цілей з літаків тактичної авіації і мала турбореактивний двигун, що дозволяло їй літати на дозвуковій швидкості на невеликій висоті.
Сучасна модифікація Х-59МК2, яку Росія активно застосовує проти України з 2023 року, отримала оновлену електроніку, супутникову навігацію та, за заявами розробника, зменшену радіолокаційну помітність за рахунок зміни форми корпусу і використання радіопоглинальних матеріалів. Х-69 вважається подальшим розвитком цієї лінійки – компактнішою ракетою з внутрішнім розміщенням у відсіках озброєння літаків Су-57, хоча в реальних умовах бойового застосування її найчастіше фіксували саме на зовнішній підвісці Су-34 і Су-35.
Ключова відмінність Х-69 від класичної Х-59МК2 – модульна конструкція бойової частини, яку, за неофіційними оцінками українських військових експертів, можна змінювати залежно від типу цілі: фугасна, проникна чи касетна. Офіційного підтвердження точного складу модифікацій виробник не публікує, тому ці характеристики варто сприймати як експертні оцінки, а не документально підтверджені дані.
Історія розробки та бойові модифікації Х-59
Розробка сімейства Х-59 почалася в СРСР ще у 1970-х роках як програма створення керованої ракети для ураження радіолокаційно контрастних наземних цілей. Перші серійні варіанти застосовувалися з телевізійною системою наведення, що вимагало прямої видимості цілі оператором і суттєво обмежувало дальність ефективного застосування.
У 2000-2010-х роках з’явилися модифікації з супутниковою корекцією траєкторії ГЛОНАСС, що дозволило застосовувати ракету по заздалегідь відомих координатах без прямої видимості цілі. Саме ця версія – Х-59МК2 – стала основною ударною ракетою повітряного компонента Росії у повномасштабній війні проти України з 2022-2023 років.
За повідомленнями Повітряних сил ЗСУ, з 2023 року фіксувалося зростання інтенсивності застосування Х-59МК2 по прикордонних областях і великих містах, а з 2024 року до арсеналу додалася Х-69 як здешевлена і, за заявами розробника, менш помітна для радарів альтернатива. Точна кількість вироблених та застосованих ракет обох типів не розкривається жодною зі сторін офіційно, тому будь-які цифри у відкритих джерелах є оцінковими.
Технічні характеристики Х-59 та Х-69: підтверджене і заявлене
Головна складність в оцінці ракети Х-59 і Х-69 полягає в тому, що Росія офіційно не публікує повні тактико-технічні характеристики бойових модифікацій. Наведена нижче таблиця складена на основі відкритих аналітичних матеріалів, заяв виробника «Радуга» у публічних джерелах та оцінок українських і західних військових експертів. Там, де дані не підтверджені документально, це прямо зазначено.
| Параметр | Х-59МК2 | Х-69 |
|---|---|---|
| Дальність польоту | до 290 км (заявлена розробником) | до 300-400 км (за оцінками експертів, офіційно не підтверджено) |
| Тип двигуна | турбореактивний | турбореактивний, компактніша компоновка |
| Швидкість | дозвукова | дозвукова |
| Наведення | інерціальне + супутникова корекція (ГЛОНАСС) | інерціальне + супутникова корекція, за заявами – підвищена точність |
| Радіолокаційна помітність | знижена (форма корпусу, покриття) – не розкрито офіційно | заявлено як знижена, точні параметри не розкрито |
| Маса бойової частини | близько 320 кг (за відкритими джерелами) | не розкрито, за оцінками – менша через компактність |
| Тип бойової частини | фугасно-проникна | модульна: фугасна, проникна, касетна (за оцінками експертів) |
| Носії | Су-34, Су-35 | Су-34, Су-35, теоретично Су-57 (не підтверджено масовим застосуванням) |
| Висота пуску | малі та середні висоти | малі та середні висоти |
Як видно з таблиці, дальність до 400 км для Х-69 – це переважно експертна оцінка на основі аналізу траєкторій і місць пусків, а не офіційно підтверджена цифра. Українські аналітики неодноразово наголошували, що заявлені виробником характеристики можуть відрізнятися від реальних бойових показників, зафіксованих під час атак.
Носії ракети Х-59: роль Су-34 і Су-35
Основним носієм ракет Х-59МК2 і Х-69 залишається фронтовий бомбардувальник Су-34, який здатний нести кілька таких ракет одночасно на зовнішній підвісці. Саме Су-34 з 2022 року найактивніше застосовується Росією для ударів по прикордонних і фронтових регіонах України, зокрема Харківській, Сумській та Запорізькій областях.
Многофункціональний винищувач Су-35 використовується як носій рідше, переважно для пусків по цілях на більшій відстані від лінії фронту, де важлива додаткова швидкість і маневреність носія для уникнення можливого перехоплення. Обидва типи літаків здійснюють пуски з-за меж досяжності основних засобів протиповітряної оборони України, що є ключовою тактичною перевагою ракети Х-59 порівняно з бомбами з коригованою планувальною системою типу КАБ, які вимагають ближчого підльоту носія до лінії фронту.
Економічна логіка застосування Х-59 і Х-69 полягає саме в цьому: ракета коштує значно дешевше за крилату ракету морського базування Калібр чи гіперзвукову Кинджал, тому Росія може дозволити собі частіші пуски без ризику для дорогих носіїв – кораблів чи стратегічної авіації.
Застосування Х-59 і Х-69 у війні проти України
З 2023 року Повітряні сили ЗСУ регулярно фіксують застосування ракет сімейства Х-59 по цивільній та критичній інфраструктурі українських міст, включно з енергетичними об’єктами, складами, промисловими підприємствами та житловою забудовою. За повідомленнями офіційних джерел ЗСУ, ці ракети стали одним з основних інструментів масованих комбінованих атак поряд з дронами-камікадзе Шахед і балістичними ракетами.
Особливість Х-59МК2 і Х-69 як загрози полягає у поєднанні відносно високої точності супутникового наведення з низькою вартістю виробництва порівняно з іншими типами далекобійних ракет РФ. Це дозволяє противнику застосовувати їх масовано, розраховуючи на те, що частина ракет подолає протиповітряну оборону навіть за наявності втрат серед іншого боєзапасу.
Українські аналітики та військові неодноразово наголошували, що точна статистика пусків і відсоток збитих ракет цього типу окремо від інших боєприпасів рідко публікується у відкритому доступі через оперативну секретність, тому будь-які узагальнені цифри варто сприймати як орієнтовні оцінки, а не остаточну статистику.
Протидія Х-59: як ЗСУ збиває ці ракети
Головними засобами боротьби з ракетами Х-59 і Х-69 в арсеналі ЗСУ є сучасні західні зенітно-ракетні комплекси – NASAMS, IRIS-T та Patriot. Оскільки ракета летить на дозвуковій швидкості й на порівняно невеликій висоті, вона є менш складною ціллю для перехоплення, ніж балістичні чи гіперзвукові боєприпаси, однак заявлена виробником знижена радіолокаційна помітність ускладнює своєчасне виявлення.
За повідомленнями українських посадовців, ефективність перехоплення Х-59 і Х-69 залежить насамперед від часу виявлення носія та самої ракети – чим раніше система протиповітряної оборони отримує ціль на супровід, тим вищі шанси на успішне ураження. Комплекси NASAMS та IRIS-T добре зарекомендували себе саме проти таких дозвукових цілей середньої дальності, тоді як Patriot переважно застосовується проти більш пріоритетних і складних цілей – балістичних ракет.
Водночас військові експерти визнають, що жодна система ППО не забезпечує стовідсоткового перехоплення, а масовані комбіновані атаки, коли Х-59 і Х-69 застосовуються одночасно з дронами і балістикою, свідомо створюються для перевантаження систем протиповітряної оборони. Саме тому Україна продовжує наполягати на нарощуванні поставок додаткових комплексів та боєприпасів до них від партнерів.
Часті запитання про Х-59 та Х-69
Чим Х-69 відрізняється від Х-59МК2?
Х-69 вважається подальшим розвитком лінійки Х-59, компактнішою і, за заявами розробника, менш помітною для радарів ракетою з модульною бойовою частиною. Точні відмінності в характеристиках офіційно не розкриваються.
Яка реальна дальність польоту ракети Х-59?
Виробник заявляє дальність до 290 км для Х-59МК2, тоді як для Х-69 експерти оцінюють дальність у 300-400 км. Ці цифри не мають повного незалежного підтвердження і можуть відрізнятися від реальних бойових показників.
З яких літаків запускають Х-59 і Х-69?
Основними носіями є фронтовий бомбардувальник Су-34 та багатоцільовий винищувач Су-35. Теоретично ракета також сумісна з Су-57, однак масового застосування з цього носія не підтверджено.
Чи можна збити Х-59 засобами ППО, наявними в Україні?
Так, за повідомленнями українських військових, ракети цього типу успішно перехоплюються комплексами NASAMS, IRIS-T та Patriot за умови своєчасного виявлення носія і самої ракети на маршруті польоту.
Чому Росія застосовує Х-59 частіше за ракети Калібр?
Х-59 і Х-69 дешевші у виробництві, а їхні носії – літаки Су-34 і Су-35 – можуть здійснювати пуски, не заходячи в зону ураження української протиповітряної оборони, що знижує ризик втрати дорогого носія порівняно з іншими типами озброєння.
Висновок
Ракети Х-59 та Х-69 залишаються однією з ключових складових повітряного арсеналу Росії у війні проти України через поєднання відносної дешевизни, супутникового наведення та можливості пуску з безпечної відстані носіями Су-34 і Су-35. Водночас значна частина заявлених виробником характеристик – точна дальність, рівень радіолокаційної помітності, склад модульної бойової частини Х-69 – не має незалежного підтвердження, тому їх варто сприймати з обережністю. Повний перелік типів озброєння, яке застосовується проти України, зокрема детальний розбір інших ракетних і безпілотних загроз, зібрано у довіднику військової техніки ЗСУ, а докладний аналіз ще однієї масової загрози повітряного простору України представлено в матеріалі про Шахед-136.
