Український мікроавтобус “Старт” з’явився 60 років тому, 1964 року, і став справжньою інновацією для свого часу. Його головна особливість – перший в історії радянського автопрому кузов зі склопластику. Зовнішній вигляд машини нагадував стиль американських автомобілів кінця п’ятдесятих із виразним профілем, хвостовими плавниками та оригінальними задніми фарами.
Подробиці
“Старт” почали розробляти на авторемонтній базі в Сєвєродонецьку, що на Луганщині. У проєкті брали участь місцевий завод “Склопластик”, експериментальний цех і лабораторії Харківського автодорожнього інституту. Кузов створив дизайнер Юрій Андрос, а для деяких елементів використовувалися напрацювання для гоночних машин.
Розміри мікроавтобуса вражали: довжина 5535 мм, ширина 1980 мм, висота 2085 мм. У салоні було 10 місць для пасажирів. Чимало вузлів, зокрема 75-сильний мотор, запозичили у “Волги” ГАЗ-21Р.
Силовий агрегат розмістили в центрі машини зі встановленим зверху компактним столиком. Багажне відділення зробили нетиповим для мікроавтобусів (у стилістиці багажника седана). Вага машини становила 1,77 т., максимальна швидкість сягала 110 км/год, а витрата пального – 21,5 л./100 км.
Протягом 1964-67 рр. у Сєвєродонецьку зібрали кілька десятків таких мікроавтобусів. Цікаво, що на перших моделях назву “Старт” розміщували під радіаторною решіткою, а пізніше літери перенесли вище, розташувавши їх діагонально.
Крім Сєвєродонецька, виробництво “Стартів” налагодили і в інших містах. На базі тресту “Главдонбасстрой” у Донецьку в 1964-65 рр. зібрали близько десятка машин під назвою “Донбас”. Відмінною рисою цієї моделі стала емблема із зображенням териконів.
У 1966 році на Луганському автоскладському заводі випустили ще 20 мікроавтобусів. У 1967-68 рр. близько двох десятків “Стартів” зібрали на заводі в Коростені, що на Житомирщині.
“Старт” використовували як службовий транспорт і маршрутні таксі, але проект не отримав достатньої держпідтримки. Виробництво зупинилося, внаслідок чого унікальна розробка не набула широкого поширення.
