Північна Корея в даний момент має близько 10-ти наземних міжконтинентальних балістичних ракет (МБР) і вже продемонструвала системи, здатні досягти материкової частини США. DIA визначає МБР як ракету наземного базування з дальністю польоту понад 5500 кілометрів, часто оснащену ядерними боєголовками. Впровадження твердопаливних моделей, таких як Hwasong-18 та нещодавно випробувана Hwasong-19, дозволяє скоротити час запуску та підвищити гнучкість розгортання подібних систем. На відміну від своїх попередників на рідкому паливі, твердопаливні ракети менше залежать від процедур заправки перед запуском і їх важче виявити, що ускладнює перехоплення.
Ця зміна створила більший тиск на американську систему наземної оборони середньої траєкторії польоту (GMD). GMD, яка включає 64 ракетні шахти-перехоплювачі, розташовані на Алясці та в Каліфорнії, призначена для перехоплення ракет, що підлітають, на середній фазі польоту. Хоча система оптимізована для маломасштабних загроз, її ефективність ставиться під сумнів у сценаріях, що передбачають кілька одночасних запусків. Аналітики, зокрема Анкіт Панда з Фонду Карнегі за міжнародний мир, зазначили, що кожна ракета в ідеалі потребує чотирьох перехоплювачів, що може швидко виснажити можливості системи під час масової атаки.
Генерал Грегорі Гійо, командувач Північного командування США та NORAD, свідчив перед Конгресом, щоб звернути увагу на цю загрозу, що розвивається. Він зазначив, що розробка ракет Північною Кореєю перейшла від випробувань до виробництва та розгортання, що знаменує собою новий етап в оперативній шкалі програми. Цей перехід свідчить про намір створити стійкі та розгорнуті ракетні сили, а не покладатися виключно на демонстраційні можливості.
Проблем додає розробка Північною Кореєю балістичних ракет підводного базування (БРПЛ). Хоча ці системи й не враховані в поточному списку ракет DIA, вони можуть запропонувати додаткові можливості запуску з розсіяних та мобільних платформ. У 2023 році Північна Корея представила підводний човен, призначений для перенесення та запуску балістичних ракет, що свідчить про диверсифікацію методів доставки. Ганс Крістенсен з Федерації американських вчених попередив, що БРПЛ можуть ускладнити оборонне планування через їхню мобільність та складність їхнього попереднього відстеження.
У відповідь адміністрація Трампа переглянула плани національної програми протиракетної оборони, відомої як «Золотий купол», натхненної ізраїльським «Залізним куполом». Ця система спрямована не лише на боротьбу з традиційними МБР, але й з новими загрозами, такими як гіперзвукові та крилаті ракети. Програма відображає зростаючий консенсус щодо того, що ПРО може бути недостатньою за майбутніх сценаріїв, що передбачають збільшення кількості запусків або швидші, низьколітні снаряди.
Візит міністра армії США Дена Дрісколла до Форт-Грілі ще раз підкреслив зусилля щодо адаптації до нових викликів. Під час візиту було проведено імітацію атаки міжконтинентальних баллистічних ракет для оцінки та вдосконалення готовності та тактики розрахунків протиракетної оборони. Навчання підкреслили занепокоєння щодо потужності системи та швидкості реагування у разі великомасштабного ракетного удару.
Незважаючи на десятиліття санкцій та дипломатичної ізоляції, Північна Корея не припинила розробку стратегічної зброї. Вважається, що країна має приблизно 50 ядерних боєголовок і продовжує шукати засоби їх доставки зі зростаючою точністю та дальністю. Президент Дональд Трамп у січневому указі назвав ракетні загрози, зокрема від балістичних та гіперзвукових систем, найактуальнішою загрозою національній безпеці.
Інформація зі звіту «Військовий баланс 2025» надає додатковий контекст щодо темпів та амбітності ракетної програми Північної Кореї. Пхеньян не лише розробляє нові ракетні конструкції, але й докладає зусиль для посилення та диверсифікації своїх можливостей запуску. У листопаді 2024 року було випробувано другу конструкцію твердопаливної міжконтинентальної балистичної ракети. Країна також вивчає варіанти мобільного базування, такі як залізничні та потенційно морські системи, для підвищення живучості запусків.
За оцінками, Північна Корея експлуатує понад 17 пускових установок МБР різних конструкцій, включаючи моделі Hwasong-14, -15, -17 та -18 , а Hwasong-19 активно розробляється. Хоча ці системи ще не повністю розгорнуті, їхня кількість та різноманітність відображають цілеспрямований план розширення та диверсифікації можливостей країни у сфері ударів на великій дальності. Стратегічні ракетні війська, які, як повідомляється, налічують близько 10 000 осіб, залишаються центральною частиною цих зусиль.
Хоча Північна Корея продемонструвала макети боєголовок та провела випробувальні пуски, немає підтверджених доказів успішної інтеграції ядерних боєголовок зі своїми ракетними системами великої дальності. Тим не менш, постійні випробування, розробки та посилення міжнародної співпраці, особливо з Росією, сигналізують про майбутнє, в якому сили міжконтинентальних балістичних ракет Північної Кореї можуть стати більш надійними та стійкими.
Це прогнозоване збільшення до 50 МБР, у поєднанні з технологічними вдосконаленнями та диверсифікованими варіантами запусків, створить додаткове навантаження на існуючу оборону США. Потенціал тактики насичення, коли запускається кілька ракет для перевантаження перехоплювачів, може підірвати поточну оборонну архітектуру, якщо її не розширити або не реструктурувати.
