Російські війська продовжують експериментувати зі зброєю, намагаючись поєднати потужність радянських розробок із сучасними безпілотними технологіями. Нещодавно в мережі з’явилися кадри, що демонструють нову розробку окупантів — наземний дрон, озброєний пусковими установками від важкої вогнеметної системи ТОС-1А «Солнцепек». Цей гібрид, що отримав умовну назву «Мальвіна», є спробою створити мобільну й непомітну зброю для штурму укріплених позицій, мінімізуючи ризики для власного особового складу.
«Мальвіна»: як працює новий дрон-«Солнцепек»
В основі нової розробки лежить ідея максимального здешевлення та убезпечення екіпажів. Замість масивного та дорогого танкового шасі Т-72, на якому базується класичний «Солнцепек», росіяни встановили дві 220-мм напрямні на просту колісну платформу. Керування цим наземним роботизованим комплексом (НРК) здійснюється дистанційно, що дозволяє операторам перебувати на безпечній відстані від лінії зіткнення, куди вони відправляють дрон для завдання удару.
Головною складовою цієї системи є термобаричні боєприпаси, якими стріляє «Солнцепек». Під час влучання такий снаряд розпорошує горючу аерозольну хмару, яка миттєво детонує. Цей об’ємний вибух створює зону надвисокого тиску та температури, буквально випалюючи все живе в укриттях, бліндажах та будівлях. Стандартна дальність польоту такого снаряда становить близько 6 кілометрів, що робить його небезпечною зброєю на тактичній глибині.
Ключова перевага «Мальвіни» для ворога — її відносна непомітність. На відміну від повноцінної бойової машини, невеликий наземний дрон значно важче виявити на полі бою, особливо якщо він рухається складним рельєфом або серед руїн. Це дозволяє йому підкрадатися до позицій на відстань ефективного пострілу, завдавати удару з замаскованої точки та швидко змінювати місце дислокації, ускладнюючи контрбатарейну боротьбу.
Чим небезпечний цей гібрид і які його мінуси
Основна загроза від подібних систем полягає в їхньому потенціалі для прориву добре укріпленої оборони. Можливість непомітно доставити два потужні термобаричні заряди безпосередньо до траншей чи опорних пунктів створює серйозні ризики для піхоти. Такий удар може не лише знищити живу силу в укриттях, але й деморалізувати оборонців, створюючи сприятливі умови для подальшого штурму ворожими підрозділами. Це зброя терору, розрахована на раптовий та нищівний ефект.
Однак ця розробка має і суттєві недоліки, які обмежують її ефективність. На опублікованих кадрах видно, що платформа не оснащена складною системою наведення та управління вогнем. Прицілювання, ймовірно, здійснюється дуже примітивно, що різко знижує точність на середніх та великих дистанціях. По суті, це зброя для стрільби майже прямою наводкою по великих цілях, а не для високоточних ударів.
Крім того, така конструкція є вкрай вразливою. На відміну від броньованого «Солнцепека», дрон не має жодного захисту і може бути виведений з ладу навіть стрілецькою зброєю, не кажучи вже про FPV-дрони, міни чи артилерію. Обмежений боєзапас — лише два постріли — також робить «Мальвіну» зброєю «одного шансу». Після пуску вона змушена повертатися на перезарядку, що робить її легкою ціллю під час відходу.
Поява «Мальвіни» свідчить про новий етап у війні — «дронізацію» не лише повітряного, але й наземного поля бою. Ворог шукає асиметричні та дешеві рішення, щоб компенсувати втрати дорогої техніки та зберегти життя солдатів. Хоча цей конкретний гібрид виглядає як експериментальний і «кустарний» зразок із низкою слабких місць, він демонструє небезпечний тренд. Українським силам доведеться розробляти нові методи розвідки та ураження подібних наземних роботизованих платформ, адже в майбутньому вони можуть стати більш досконалими та масовими.
