Лазер Тризуб – українська бойова лазерна установка протиповітряної оборони, про існування якої офіційно повідомили наприкінці 2024 року. За заявою тодішнього командувача Сил безпілотних систем полковника Вадима Сухаревського, установка здатна вражати повітряні цілі на висоті понад 2 кілометри, а сама розробка ставить Україну в один ряд із США, Ізраїлем та Великою Британією – країнами, що вже мають власні бойові лазери. Це один із найзасекреченіших напрямків вітчизняного озброєння, тому переважна більшість технічних деталей навмисно не розкривається.
На відміну від традиційних засобів ППО на кшталт ракетних комплексів чи артилерії, лазер Тризуб працює за принципом спрямованої енергії – без снарядів, гільз і балістики. Це особливо цінно в контексті масованих атак дронами-камікадзе типу Shahed-136, коли вартість перехоплення традиційними засобами суттєво перевищує вартість самої цілі. У цьому довіднику – те, що підтверджено офіційно, що заявлено розробниками, і що можна оцінити лише експертно, порівнюючи Тризуб зі світовими аналогами.
Що відомо про лазер Тризуб офіційно
Публічно про проєкт вперше заговорили в грудні 2024 року. Полковник Вадим Сухаревський, на той момент командувач Сил безпілотних систем ЗСУ, в інтерв’ю та на профільних заходах підтвердив, що Україна розробляє і випробовує власну лазерну зброю під назвою Тризуб. За його словами, установка вже уражала повітряні цілі, а максимальна висота ураження перевищує 2 кілометри. Це офіційно підтверджена інформація від представника командування, однак вона стосується лише загальних можливостей і факту існування системи.
Сама назва “Тризуб” з’явилась у публічному просторі саме через ці заяви – до того моменту про існування будь-якої української програми бойових лазерів офіційно не повідомлялося, хоча окремі експерти й аналітики з галузі оборонної промисловості неодноразово припускали, що подібні розробки ведуться в ініціативному порядку на тлі загального курсу на технологічну ППО. Показово, що представники командування свідомо обрали формат обмеженого розкриття: підтверджено сам факт бойового застосування і одна ключова цифра, тоді як усе інше залишено поза увагою публіки саме з міркувань оперативної безпеки – щоб противник не міг підлаштувати тактику застосування дронів під конкретні параметри системи.
Важливо розрізняти два рівні достовірності інформації про Тризуб. Перший – офіційні заяви посадових осіб, які, хоч і лаконічні, є першоджерелом і мають найвищий рівень довіри. Другий – коментарі військових експертів, блогерів і аналітичних видань, які намагаються реконструювати ймовірні характеристики системи на основі світових аналогів. Ці оцінки корисні для розуміння класу зброї, але не є підтвердженими фактами і в цьому матеріалі позначені окремо.
Виробник, конкретні технічні параметри потужності лазера, кількість вироблених установок, місця випробувань і графік серійного виробництва не розголошуються з міркувань безпеки. Журналісти і аналітики, які писали про Тризуб, здебільшого спираються саме на заяви Сухаревського та подальші коментарі представників Міноборони, не маючи доступу до незалежної технічної документації. Тому будь-які цифри поза межами “понад 2 км висоти ураження” варто сприймати як експертні оцінки чи припущення, а не підтверджені характеристики.
Принцип дії: як працює лазерна зброя Тризуб
Бойові лазери направленої енергії, до класу яких належить і Тризуб, працюють за спільним фізичним принципом: потужний промінь концентрується на цілі протягом кількох секунд, нагріваючи конструкційні матеріали до руйнування – плавлення обшивки, виведення з ладу електроніки чи детонацію пального. На відміну від ракети, лазер не має “боєкомплекту” в класичному сенсі – обмеженням є не кількість снарядів, а електроживлення та час безперервної роботи джерела енергії.
Для роботи такого комплексу необхідні щонайменше три підсистеми: генератор потужного лазерного променя, система наведення та супроводу цілі (оптико-електронна, часто з радарним цілевказанням) і потужне джерело живлення або накопичувач енергії. Жодна з цих підсистем для Тризуба публічно не описана – невідомо, чи це волоконний, хімічний чи твердотільний лазер, яка в нього потужність у кіловатах, і яка платформа-носій (стаціонарна, буксирована чи мобільна на шасі). Усе це – технічна екстраполяція за аналогією зі світовими зразками, а не підтверджені дані по Тризубу.
У переважній більшості сучасних бойових лазерів найбільш вимогливою до ресурсів ланкою є саме система живлення, а не власне генератор променя. Для отримання достатньої потужності на виході потрібні або потужні дизель-генератори, або великі акумуляторні батареї, здатні віддавати енергію імпульсно. Це одна з причин, чому перші покоління лазерної зброї в світі розміщували на кораблях або великих стаціонарних платформах – там простіше розмістити важке енергетичне обладнання. Чи вирішена ця інженерна задача в Тризубі для мобільного застосування, чи система прив’язана до стаціонарної позиції – офіційно не уточнювалося, і будь-яка відповідь на це питання наразі залишається припущенням.
Тактико-технічні характеристики лазера Тризуб
Через режим секретності таблиця нижче поєднує єдину офіційно підтверджену цифру з експертними оцінками, побудованими на порівнянні з відомими зарубіжними аналогами схожого класу. Там, де дані не розкрито, це вказано прямо.
| Параметр | Дані по Тризубу | Статус |
|---|---|---|
| Висота ураження цілей | понад 2 км | підтверджено (заява В. Сухаревського, грудень 2024) |
| Тип лазера (хімічний / волоконний / твердотільний) | не розкрито | засекречено |
| Потужність променя | не розкрито; за оцінками експертів – у діапазоні десятків кВт, як у аналогів | експертна оцінка |
| Дальність по горизонталі | не розкрито | засекречено |
| Час ураження однієї цілі | не розкрито; орієнтовно кілька секунд, за аналогією з Iron Beam і DragonFire | експертна оцінка |
| Платформа-носій | не розкрито (стаціонарна чи мобільна – невідомо) | засекречено |
| Джерело живлення | не розкрито | засекречено |
| Типи цілей, що уражаються | дрони-камікадзе, розвідувальні БПЛА (за заявами розробників) | заявлено, офіційно не деталізовано |
| Вартість одного “пострілу” | не розкрито; концептуально суттєво нижча за ракету ППО | концептуальна перевага класу зброї |
| Статус розробки | випробування та бойове застосування підтверджено, серійність не уточнена | частково підтверджено |
Проти яких цілей ефективний лазер Тризуб
За заявами розробників і командування Сил безпілотних систем, лазер Тризуб створювався передусім як засіб протидії масованим атакам ударних дронів-камікадзе на кшталт Shahed-136/131 та їхніх модифікацій, а також розвідувальних БПЛА, що працюють на середніх і малих висотах. Логіка застосування зрозуміла: Росія систематично запускає десятки і сотні дронів за одну хвилю атаки, і використання ракети ППО вартістю в десятки тисяч доларів проти дрона вартістю кілька тисяч доларів економічно невигідне в довгостроковій перспективі. Лазерна зброя теоретично вирішує цю проблему – вартість “пострілу” обмежується лише витраченою електроенергією.
Водночас офіційних заяв про ефективність Тризуба проти керованих і балістичних ракет, крилатих ракет чи пілотованої авіації не робилося. Логічно припустити (виключно як експертне міркування, а не підтверджений факт), що на нинішньому етапі розробки установка орієнтована саме на повільні та відносно легкі повітряні цілі, для ураження яких достатньо кількох секунд утримання променя. Складніші, швидші та маневреніші цілі потребують значно потужніших систем, аналогічних яким у світі поки одиниці.
Окремо варто зазначити, що дрони-камікадзе типу Shahed – ідеальний “навчальний” клас цілей для першого покоління бойових лазерів у принципі, і це стосується не лише Тризуба. Такі апарати летять відносно повільно, по прогнозованій траєкторії, на середніх висотах, і не мають серйозного маневру ухилення чи засобів РЕБ проти оптичного наведення. Саме тому практично всі згадані у світі програми бойових лазерів – від ізраїльської до британської – на першому етапі випробувань орієнтуються насамперед на дрони й міномітні снаряди, а вже потім намагаються масштабувати можливості на складніші цілі. Український Тризуб, судячи з наявних заяв, розвивається за тим самим логічним шляхом.
Тризуб серед світових бойових лазерів: Iron Beam та DragonFire
Тризуб – не унікальне явище: бойові лазери направленої енергії активно розробляють кілька країн, і порівняння з ними допомагає зрозуміти клас системи навіть за відсутності повних характеристик українського зразка.
Ізраїльський Iron Beam (розробка Rafael) – найбільш публічно відомий аналог, представлений як доповнення до системи “Залізний купол”. За офіційними заявами розробника, Iron Beam здатен уражати ракети, міномітні снаряди та дрони на дальності кількох кілометрів, а вартість одного “пострілу” оцінюється в кілька доларів електроенергії проти десятків тисяч доларів за ракету-перехоплювач. Систему неодноразово тестували, і за заявами ізраїльської сторони, вона наближається до бойового розгортання.
Британський DragonFire, що розробляється консорціумом на чолі з MBDA UK, у 2024 році успішно провів випробувальні стрільби по реальних повітряних цілях, за даними Міністерства оборони Великої Британії. Заявлена точність дозволяє влучати в монету на відстані кілька кілометрів, а вартість пострілу оцінюється в межах одного фунта стерлінгів. Повне бойове розгортання DragonFire на кораблях Королівського флоту заплановане на другу половину 2020-х років.
На тлі цих проєктів український лазер Тризуб виглядає логічним продовженням світового тренду переходу ППО до направленої енергії, хоча за обсягом публічно розкритої інформації Тризуб залишається найзакритішим із трьох програм – що зрозуміло з огляду на активну фазу бойових дій і ризик розкриття вразливостей системи ворогу.
Схожі розробки на різних стадіях також ведуть Китай, Німеччина та США – зокрема американська програма High Energy Laser Weapon System (HELWS) вже проходила випробування на кораблях і наземних платформах. Спільна риса всіх цих програм – поступовий, обережний перехід від лабораторних випробувань до обмеженого бойового застосування, і жодна з країн, включно з Ізраїлем та Великою Британією, поки не заявляла про повністю серійне масове розгортання бойових лазерів як основного, а не допоміжного засобу ППО. У цьому контексті статус Тризуба – випробування та окреме бойове застосування – відповідає загальносвітовому темпу розвитку класу зброї, а не є якимось відставанням чи випередженням.
Перспективи та обмеження бойового застосування
Головна теоретична перевага лазерної зброї, включно з Тризубом, – практично необмежений “боєкомплект” за наявності стабільного електроживлення та низька вартість кожного ураження цілі порівняно з ракетами ППО. У контексті масованих російських атак дронами і ракетами, коли за одну ніч по Україні можуть випускати десятки й сотні цілей одночасно, це критично важливий фактор економічної стійкості протиповітряної оборони.
Водночас лазерна зброя має відомі об’єктивні обмеження, характерні для всього класу систем направленої енергії, а не лише для Тризуба. Ефективність променя суттєво залежить від погодних умов – туман, дощ, хмарність та задимленість можуть розсіювати або послаблювати промінь. Також існує технологічне обмеження щодо одночасного ураження кількох цілей: лазер, на відміну від ракети з боєголовкою, працює послідовно, “по черзі” утримуючи промінь на кожній цілі протягом кількох секунд, що потенційно ускладнює відбиття по-справжньому масованої одномоментної атаки десятками цілей.
Наскільки ці обмеження стосуються Тризуба конкретно – невідомо, оскільки жодних технічних деталей щодо погодостійкості чи темпу ураження цілей українська сторона не публікувала. Судячи з обережних формулювань офіційних осіб, система станом на середину 2026 року перебуває на етапі бойових випробувань і поступового нарощування можливостей, а не масового серійного розгортання. Подальший розвиток напрямку логічно узгоджується із загальним курсом України на нарощування власного виробництва засобів протиповітряної оборони на тлі дефіциту імпортних ракет-перехоплювачів.
Поширені запитання про лазер Тризуб
Коли Україна вперше офіційно підтвердила існування лазера Тризуб?
Публічно про розробку заявили в грудні 2024 року, коли полковник Вадим Сухаревський, на той момент командувач Сил безпілотних систем ЗСУ, підтвердив факт випробувань і застосування установки проти повітряних цілей.
Яка максимальна висота ураження цілей заявлена для Тризуба?
За офіційною заявою представника командування, лазер здатен уражати цілі на висоті понад 2 кілометри. Це єдина конкретна цифра, підтверджена офіційно, – решта параметрів засекречена.
Проти яких цілей застосовується лазер Тризуб?
За заявами розробників, основне призначення – протидія дронам-камікадзе на кшталт Shahed-136/131 та розвідувальним БПЛА. Дані про застосування проти ракет чи пілотованої авіації офіційно не оприлюднювалися.
Чим лазер Тризуб відрізняється від Iron Beam та DragonFire?
Це системи одного класу – бойові лазери направленої енергії для ППО. Iron Beam (Ізраїль) і DragonFire (Велика Британія) мають значно більший обсяг публічно розкритих характеристик і ближчі за терміном до масового розгортання, тоді як Тризуб залишається найзасекреченішою з трьох програм.
Чи є лазер Тризуб серійним озброєнням станом на 2026 рік?
Офіційних заяв про серійне виробництво не було. За доступними даними, система перебуває на етапі випробувань і бойового застосування окремих зразків, а не масового розгортання.
Висновок
Лазер Тризуб – одна з найамбітніших і водночас найзасекреченіших розробок української ППО, що ставить Україну в один ряд із небагатьма країнами світу, які мають власну бойову лазерну зброю. Підтверджено офіційно лише те, що установка здатна уражати повітряні цілі на висоті понад 2 км, – решта параметрів залишається предметом експертних оцінок і порівнянь зі світовими аналогами на кшталт Iron Beam і DragonFire. Повний контекст, у якому розвивається ця розробка, розкриває довідник військової техніки ЗСУ, а про головну ціль, проти якої створювався Тризуб, детально розповідає матеріал про Шахед-136.
