Мінні поля стали однією з головних перешкод у війні між Україною та Росією – суцільні смуги загороджень глибиною в кілька кілометрів зупиняють наступальні дії краще за будь-яку бетонну стіну. Саме для швидкого пробиття проходу в таких загородженнях і призначена гусенична машина розмінування УР-77 “Змій Горинич”, розроблена ще в радянські часи, але досі активно застосовувана обома сторонами конфлікту.
У цьому довіднику розглянемо, як влаштований УР-77, чому саме таку схему обрали радянські інженери ще у 1970-х роках, які тактико-технічні характеристики має машина сьогодні, а також як розмінувач показує себе в реальних бойових умовах на території України, включно з відомими епізодами прориву мінних полів під час контрнаступальних операцій.
Історія створення УР-77 Змій Горинич
Ідея розмінування шляхом підриву подовженого заряду вибухової речовини, прокладеного через мінне поле, з’явилась ще під час Другої світової війни, коли інженерні частини використовували примітивні “заряди-змії” та трубчасті заряди. Радянська армія розвивала цей напрям і в повоєнні роки: спочатку на озброєння прийняли колісну машину УР-67, яка запускала подовжений заряд розмінування за допомогою реактивного двигуна. Проте УР-67 мала обмежену прохідність поза дорогами та слабкий захист екіпажу.
За відкритими даними, у другій половині 1970-х років радянські конструктори розробили гусеничний варіант машини на базі шасі самохідної гаубиці 2С1 “Гвоздика”, що суттєво покращило прохідність по пересіченій місцевості, у тому числі болотистій та лісовій. Нову машину прийняли на озброєння наприкінці 1970-х років під позначенням УР-77 та неофіційною назвою “Змій Горинич” – через характерний вигляд заряду, що “виповзає” з корпусу та летить над полем подібно до казкового змія. Машина замінила УР-67 у частинах інженерних військ, хоча повністю з озброєння попередницю не зняли одразу.
УР-77 пройшла бойове хрещення в Афганістані, де застосовувалась для розмінування гірських доріг та проходів, а згодом активно використовувалась радянськими, а потім і російськими військами під час обох чеченських кампаній для пробиття проходів у мінно-вибухових загородженнях та навіть, за деякими свідченнями, для руйнування укріплених будівель ударною хвилею заряду. Україна успадкувала частину парку УР-77 після розпаду СРСР як правонаступниця радянських інженерних частин, дислокованих на її території.
Конструкція та принцип дії розмінувальної машини
В основі УР-77 лежить броньоване гусеничне шасі, споріднене з базою самохідної гаубиці 2С1 “Гвоздика”, що забезпечує задовільну прохідність, помірний рівень балістичного захисту екіпажу від осколків та куль стрілецької зброї, а також здатність долати водні перешкоди на плаву за рахунок гусениць та водовідбивного щитка.
Головна бойова “зброя” машини – два подовжені заряди розмінування УЗП-77, укладені у бортові контейнери-жолоби. Кожен заряд являє собою гнучкий гумотканинний рукав завдовжки близько 90 метрів, начинений пластичною вибуховою речовиною. Загальна маса вибухівки в обох зарядах сягає приблизно 1,4-1,5 тонни. Принцип застосування такий:
- Машина зупиняється на безпечній відстані перед мінним полем.
- Твердопаливний реактивний двигун виштовхує та тягне заряд через усе мінне поле, розкладаючи гнучкий рукав із вибухівкою прямо на поверхні землі або снігу.
- Після приземлення заряду екіпаж з безпечної відстані (дистанційно, кабелем або по радіоканалу) ініціює підрив.
- Детонація вибухової хвилі вздовж усього рукава підриває або пошкоджує міни натискної та частково нахилової дії в смузі, утворюючи прохід.
Один постріл УР-77 утворює прохід завширшки орієнтовно 6 метрів та завдовжки до 90 метрів – цього достатньо для проходу колони бронетехніки або піхоти в колону по одному. Оскільки на борту машини розміщено два заряди, за один виїзд можна пробити два паралельні або послідовні проходи, після чого машина повертається на пункт перезарядки, де заряди УЗП-77 підвозяться транспортно-заряджальними машинами. Власного серйозного озброєння УР-77 практично не має – екіпаж, як правило, обмежується кулеметом для самооборони, оскільки основне завдання машини – працювати з тилу бойових порядків, а не вести вогневий бій.
Тактико-технічні характеристики УР-77
Нижче наведені узагальнені тактико-технічні характеристики УР-77 за відкритими довідковими джерелами. Частина параметрів (зокрема точна дальність вистрілювання заряду та час перезарядки) у різних виданнях відрізняється залежно від модифікації, тому наведено орієнтовні діапазони.
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Базове шасі | гусеничне, споріднене з 2С1 “Гвоздика” |
| Бойова маса | близько 18-19 тонн |
| Екіпаж | 2-3 особи |
| Довжина корпусу | близько 6,4 м |
| Ширина | близько 2,85 м |
| Висота | близько 2,3 м |
| Двигун | дизельний, потужність близько 300 к.с. |
| Максимальна швидкість по шосе | до 60 км/год |
| Запас ходу | близько 500 км |
| Кількість зарядів УЗП-77 | 2 |
| Довжина одного заряду | близько 90-93 м |
| Маса вибухівки в заряді | близько 700 кг |
| Ширина проходу після підриву | близько 6 м |
| Захист екіпажу | протикульна та протиосколкова броня |
| Плавучість | так, на гусеницях |
Бойове застосування розмінувальної машини в Україні
Після 2022 року УР-77 стала одним із символів позиційної фази війни, оскільки саме масові мінно-вибухові загородження, вибудувані російськими військами вздовж лінії фронту в Запорізькій та Херсонській областях, суттєво сповільнили просування українських підрозділів. Інженерні частини Збройних сил України застосовували наявні УР-77 (як успадковані ще з радянських часів, так і, за окремими повідомленнями, відремонтовані чи модернізовані зразки) для пробиття проходів у складі груп розмінування перед атакою механізованих та піхотних підрозділів.
Водночас практика застосування показала й суттєві вразливості машини в умовах сучасного поля бою, насиченого розвідувальними та ударними дронами. Сам процес пуску заряду вимагає, щоб машина певний час стояла нерухомо на відкритій місцевості поблизу переднього краю – це робить УР-77 легкою ціллю для FPV-дронів, артилерії та протитанкових керованих ракет як з боку російських, так і з боку українських позицій, залежно від того, хто саме здійснює розмінування. За відкритими даними та відеофіксаціями з обох сторін фронту, значна частина втрачених машин цього типу була уражена саме в момент підготовки чи виконання пострілу заряду, до того як він встиг спрацювати повністю.
Крім того, ефективність УР-77 проти сучасних мінних полів, які закладаються з урахуванням протидії саме таким засобам розмінування (зокрема з рознесенням рядів мін, використанням протинижчих мін нахилової дії та комбінованих загороджень з протитанковими й протипіхотними мінами різних типів), нижча, ніж проти класичних однорядних загороджень часів холодної війни. Тому в сучасних умовах УР-77 частіше застосовується як один із елементів комплексного розмінування – разом із ручним пошуком, дистанційними тралами на танкових шасі та легшими системами кшталт Bozena.
Порівняння з аналогами
Найближчим історичним аналогом і фактичним попередником УР-77 є радянська колісна машина УР-67, яка використовувала подібний принцип реактивного закидання заряду, але поступалась гусеничній наступниці прохідністю та рівнем захисту екіпажу. Частина УР-67 також залишається на озброєнні пострадянських армій та застосовувалась у перші роки повномасштабної війни, хоча вважається значно застарілою.
Серед західних систем найбільш функціонально подібним є американський комплекс M58 MICLIC (Mine Clearing Line Charge), який теж використовує гнучкий заряд, що вистрілюється реактивним двигуном через мінне поле, проте зазвичай встановлюється причепом за танком або бронемашиною, а не є самостійною спеціалізованою машиною, як УР-77. MICLIC поставлявся Україні західними партнерами як частина пакетів військової допомоги і використовується паралельно з наявними УР-77.
Легшим за клас, але поширенішим сьогодні на фронті рішенням є дистанційно керовані трали типу словацького Bozena-5, які фізично вибивають або підривають міни гусеницями-цепами, рухаючись без екіпажу на борту. Bozena повільніша та створює вужчий прохід за один прохід техніки, зате не вимагає тривалої нерухомої підготовки пострілу й менш вразлива до втрат особового складу, оскільки керується дистанційно. Таким чином, УР-77 виграє у швидкості створення широкого проходу одним пострілом, але програє в живучості порівняно з безекіпажними системами розмінування нового покоління.
Часті питання (FAQ)
Що означає назва “Змій Горинич” стосовно цієї машини?
Це неофіційна назва, яка закріпилась через характерний вигляд заряду розмінування, що вилітає з корпусу машини та стелиться над полем подібно до казкового вогнедишного змія з української та російської міфології.
Скільки проходів може пробити УР-77 за один виїзд?
Машина несе два заряди УЗП-77, тобто здатна створити два проходи шириною близько 6 метрів та довжиною до 90 метрів кожен, після чого потребує перезарядки в тиловому районі.
Чи є УР-77 на озброєнні Збройних сил України?
Так, частина машин цього типу залишилась у складі інженерних військ ЗСУ ще з радянських часів і застосовується для розмінування, хоча точна чисельність парку в бойовому стані є закритою інформацією.
Наскільки вразлива машина під час бойового застосування?
За відкритими джерелами та відеофіксаціями з фронту, УР-77 є вразливою в момент підготовки та здійснення пострілу заряду, коли вона тимчасово нерухома на відкритій ділянці, що робить її пріоритетною ціллю для дронів-камікадзе та артилерії.
Чи ефективна УР-77 проти сучасних комбінованих мінних полів?
Часткова ефективність зберігається, однак сучасні багаторядні загородження з протинижчими мінами та рознесеними рядами вимагають комбінування розмінування зарядом з іншими методами – ручним пошуком, дистанційними тралами та легшими машинами розмінування.
УР-77 “Змій Горинич” залишається одним із небагатьох спеціалізованих засобів швидкого пробиття широких проходів у мінних полях, і попри вік конструкції, машина досі виконує бойові завдання на фронті в Україні поруч із сучаснішими західними аналогами. Детальніше про інші зразки техніки, які застосовуються поруч із розмінувачами на передовій, читайте у нашому довіднику військової техніки ЗСУ, а про інженерне забезпечення наступальних дій у комплексі з артилерійською підтримкою – у матеріалі про гаубицю M777.
