ATACMS (Армійська тактична ракетна система) — це ракета класу «земля-земля», розроблена Сполученими Штатами, призначена для нанесення точних ударів на великих відстанях. Це тактична балістична ракетна система з радіусом дії до 300 кілометрів, яка забезпечує армії можливості нанесення глибокого удару. ATACMS використовує вдосконалену систему наведення, яка включає GPS та інерціальну навігацію, щоб забезпечити високу точність ураження визначених цілей. Така точність дозволяє йому ефективно вражати та знищувати важливі цілі, такі як ворожі командні центри, системи протиповітряної оборони та центри матеріально-технічного забезпечення, що робить його ключовим активом у сучасній війні.
Ракета ATACMS може бути оснащена різними типами боєголовок відповідно до різних вимог місії. Основні типи включають унітарні боєголовки та касетні боєприпаси. Унітарна бойова частина призначена для нанесення високоточних ударів, доставляючи осколково-фугасне корисне навантаження в одну ціль. На відміну від цього, боєголовка касетного боєприпасу складається з касетних боєприпасів M74, які розсіюють численні менші суббоєприпаси на великій території. Це робить ATACMS ефективним проти розсіяних або місцевих цілей, таких як ворожі війська, транспортні засоби та обладнання. Така універсальність типів боєголовок підвищує корисність ATACMS у широкому діапазоні бойових сценаріїв, забезпечуючи гнучкість і ефективність у досягненні цілей місії.
Аналіз, проведений російськими військовими експертами, показує складну конструкцію та робочу механіку касетних суббоєприпасів M74 у складі ракети ATACMS. Кожна ракета ATACMS містить 275 суббоєприпасів, які розраховані на розсіювання приблизно на 200 метрів над землею. Суббоєприпаси — це зелені сферичні об’єкти, схожі за розміром на тенісний м’яч, з виступами, які обертаються під час спуску. Це обертання активує відцентрові стопори, дозволяючи внутрішньому двигуну зачепити і розташувати капсуль/детонатор навпроти ударника, що призводить до детонації при ударі.
Критичним аспектом, який виділяють росіяни, є чутливість і небезпека суббоєприпасів, що не вибухнули. Ці пристрої, якщо вони не детонують від удару, залишаються дуже леткими. Ударник залишається зведеним, що робить будь-який рух потенційно смертельним. Цивільним особам, які стикаються з такими пристроями, рекомендується бути особливо обережними.
Суббоєприпаси M74 виготовлені з використанням штампованого зовнішнього покриття та внутрішнього корпусу з вольфрамового сплаву, відомого своєю довговічністю та здатністю збільшувати швидкість осколків під час вибуху. Цю конструкцію порівнюють з ручною гранатою РГО, але з вольфрамом замість сталі. Вольфрамова оболонка сприяє смертоносності суббоєприпасу шляхом посилення осколкового ефекту, що призводить до вищої швидкості та пробивної здатності осколків.
Ефективний радіус поразки цих суббоєприпасів становить близько 20 метрів, але деякі осколки можуть залишатися небезпечними на відстані до 50 метрів і здатні пробивати металеві двері. Зона охоплення суббоєприпасів однієї ракети є значною, уламки потенційно вражають площу 400 на 400 метрів, становлячи значний ризик як для військового персоналу, так і для цивільного населення.
