Кілька десятків років тому під час вибору вживаного автомобіля головним критерієм вважався пробіг. Очікувалося, що “німці” прослужать до 170 000 км, “американці” – близько 250 000 км, а “японці” – не менше 300 000 км. Особливо цінувалися “Мерси” з механікою, які нібито могли пройти 1 000 000 км без капремонту. Сьогодні ця картина змінилася.
Тепер автомобілі всіх марок, як правило, стикаються з однаковими умовами експлуатації – погані дороги, різкі перепади температур і мінливий клімат. Вплив на знос чинить не стільки марка машини, скільки якість збірки, регулярність обслуговування та умови експлуатації.
ТО стало ключовим фактором для довговічності авто. Машини, куплені в офіційних дилерів, зазвичай мають повну і прозору сервісну історію. Усі роботи фіксуються в сервісній книжці, а дані про ремонти зберігаються у дилерів.
Якщо ж автомобіль не обслуговувався у дилера, а його ціна здається завищеною, це привід для обережності. Відсутність сервісної історії ускладнює перевірку якості використаних витратних матеріалів і запчастин, що може призвести до поломок зразу після покупки.
Коли пробіг досягає 90 000 км, потрібна заміна ключових компонентів, таких як ремінь ГРМ, гальмівна рідина, свічки, гальмівні диски і колодки. Нехтування обслуговуванням на цьому етапі неминуче призведе до значних витрат на ремонт.
Особливу увагу варто приділити частоті заміни гальмівних колодок. Якщо їх міняли кожні 20 000 км, це може свідчити про жорсткий стиль водіння, що збільшує знос і знижує ресурс машини.
Після 120 000 км пробігу багато власників починають “забивати” на планове ТО, що підвищує ймовірність виникнення прихованих дефектів і проблем з автомобілем у майбутньому.
