Італійська армія продовжує розконсервовувати свої склади зі списаною, але ще живою технікою. Нові кадри перевезення бронетранспортерів VCC-1 Camillino підтверджують: римляни серйозно ставляться до своїх травневих обіцянок передати Україні чотири сотні гусеничних БТР.
Анатомія італійської модернізації
Коли M113 намагаються зробити сучаснішим
VCC-1 Camillino – це спроба італійських конструкторів вдихнути нове життя в старий американський M113A1. На папері виглядає непогано: посилене бронювання з характерними скошеннями для бійниць десантного відділення, відкрита кулеметна башта замість простого люка. Класичний приклад еволюційної модернізації, коли базову платформу намагаються адаптувати до сучасних реалій.
Але дивлячись на фотографії з місць завантаження, стає зрозуміло – техніка має “досить посередній стан”. Це дипломатичний спосіб сказати, що машини довго стояли просто неба на складах зберігання. Для української реальності це не критично – головне, щоб гусениці крутилися, а двигун заводився.
Італійський підхід: мовчки, але ефективно
Без зайвого піару, але з результатом
Італійці обрали цікаву стратегію допомоги: не кричати на весь світ про кожну поставку, а просто виконувати обіцяне. Так було з 155-мм САУ M109L, бронеавтомобілями Puma 6×6 та 4×4. Тепер черга дійшла до гусеничних БТР.
Цікаво, що раніше в Україні вже світився спрощений варіант VCC-2 – без скошень на бортах, але з базовим захистом. Ці машини помічали у підрозділах МВС, зокрема у 13 БрОП НГУ “Хартія” та стрілецького батальйону поліції Донеччини. Логічно було припустити, що саме VCC-2 становитимуть основу італійської допомоги.
Гусениці проти української багнюки
Фізика важливіша за комфорт
Наразі потреба української армії у бронетехніці величезна. Вітчизняний ОПК може забезпечити частину потреб колісними зразками, але тут виникає класична проблема – прохідність. Весняна та осіння багнюка перетворюється на пастку навіть для добре захищених колісних машин.
Гусеничні платформи вирішують цю проблему кардинально. M113 та машини на його базі, попри свій більш ніж поважний вік (базова модель з’явилася у 1960 році), показали себе надійними робочими кіньми в умовах російсько-українського конфлікту.
Запчастини як стратегічний ресурс
Навіть непрацюючий БТР має цінність
Одна з найбільших переваг M113 та його модифікацій – масовість виробництва. Десятки тисяч машин випущено за всю історію, оператори по всьому світу. Це означає доступність запчастин та можливість канібалізації – використання одних машин як донорів для інших.
Навіть якщо частина італійських VCC-1 не зможе бути відновлена до робочого стану, вони стануть цінним джерелом запчастин. Двигуни, трансмісії, елементи ходової частини – все це може дати друге життя іншим машинам.
Висновок від технічного реаліста
VCC-1 Camillino – це не найсучасніша техніка на полі бою, але це саме те, що потрібно зараз. Надійні, ремонтопридатні, з добрими ходовими якостями машини, які можуть виконувати основне завдання – доставляти людей туди, куди потрібно, і повертати їх назад.
Італійський досвід модернізації M113 показує: навіть стару платформу можна зробити більш живучою та функціональною. Головне – розуміти, що модернізуєш і для чого. У випадку з VCC-1 італійці зробили акцент на захисті та вогневій міці – саме те, що потрібно для сучасного бою.
