Статистика, яку оприлюднила Державна митна служба, змушує задуматися про економічні реалії воєнної України. За 2025 рік через митницю пройшло майже 12 тисяч преміальних автомобілів вартістю понад 2,5 мільйона гривень. Для порівняння: за три попередні роки – з 2022 до 2024 – таких машин завезли приблизно стільки ж. Видання “Коментарі” оприлюднило дані, які викликають суперечливі емоції.

Розбивка по ціновим категоріям

Детальна статистика показує цікаву картину стратифікації елітного автомобільного ринку:

Сегмент 2,5-4 мільйони гривень (приблизно $60-96 тисяч) – 8498 автомобілів. Це найбільш масовий преміальний сегмент, куди потрапляють базові версії BMW 5 серії, Mercedes E-Class, Audi A6 та подібні моделі.

Діапазон 4-6 мільйонів гривень ($96-144 тисячі) – 2818 машин. Тут вже починається справжній люкс: топові комплектації німецької трійки, базові Porsche Cayenne, молодші Range Rover.

Ціновий коридор 6-8 мільйонів ($144-192 тисячі) – 534 автомобілі. Ексклюзивна територія: Porsche 911, Mercedes-AMG GT, Maserati, молодші Ferrari та Lamborghini.

Понад 8 мільйонів гривень (більше $192 тисяч) – 148 автомобілів. Абсолютна елітa: топові Bentley, Rolls-Royce, Ferrari, Lamborghini, рідкісні гіперкари та бронемашини преміум-класу.

Динаміка попередніх років: поступове зростання

Народна депутатка Ніна Южаніна, членкиня комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики, надала статистику за воєнні роки:

• 2022 рік – 2300 дорогих автомобілів. Початок повномасштабного вторгнення, шок, невизначеність, різке падіння імпорту.
• 2023 рік – 4852 машини. Удвічі більше попереднього року – економіка та суспільство почали адаптуватися до воєнних реалій.
• 2024 рік – 4938 авто. Показник стабілізувався на рівні близько 5 тисяч на рік.
• 2025 рік – майже 12 тисяч. Вибух попиту, що перевищив сумарну кількість за три попередні роки.

Соціальний контекст: хто купує під час війни?

Цифри викликають закономірні питання. Хто в Україні під час повномасштабної війни купує автомобілі за мільйони гривень? Експерти виділяють кілька категорій:

Представники бізнесу, який зміг адаптуватися або навіть виграти від воєнної економіки – логістика, торгівля, IT-сектор, оборонна промисловість.

Повернувшіся заробітчани та релокати, які працюють за кордоном у валюті, але зберігають зв’язок з Україною та купують тут активи.

Чиновники та топ-менеджмент державних і приватних структур, доходи яких залишилися стабільними або навіть зросли.

Військові та підприємці оборонного сектору – ті, хто безпосередньо заробляє на забезпеченні армії.

Етична дилема

Статистика породжує суспільну дискусію. З одного боку, економіка має працювати навіть під час війни – це робочі місця, податки до бюджету, нормальне функціонування держави. З іншого – контраст між мільйонними покупками та збором на дрони для фронту викликає складні емоції.

Важливо розуміти: сама по собі купівля дорогого автомобіля не є злочином чи аморальним вчинком. Питання в походженні коштів та пропорційності внеску цих людей у оборону країни.

Що це означає для економіки?

Попри моральні питання, ці цифри – індикатор економічної реальності. В Україні за воєнних умов сформувався прошарок людей з високими доходами, які готові витрачати гроші всередині країни. Це означає надходження до бюджету через митні збори, ПДВ, акцизи.

Водночас така нерівність ставить запитання про справедливість розподілу тягарів війни. Адже поруч із тими, хто купує Porsche, мільйони українців ледве зводять кінці з кінцями.

Статистика – лише цифри. Але за ними – складна соціальна реальність воєнної України, де економічне розшарування стає дедалі помітнішим.