Українська оборонна промисловість демонструє безпрецедентну гнучкість, щоб забезпечити фронт критично важливою зброєю. Масштабування виробництва 155-мм САУ «Богдана» досягло такого рівня, що головним викликом стала не сама артилерійська частина, а пошук достатньої кількості шасі. Щоб розв’язати цю проблему, інженери пішли на унікальний крок: тепер вітчизняна артустановка випускається одночасно на чотирьох різних платформах, перетворюючи логістичний виклик на стратегічну перевагу.
Виробництво «Богдани»: як обійшли дефіцит шасі
Темпи виробництва української самохідної артилерійської установки «Богдана» зросли настільки, що виробники зіткнулися з новою проблемою — дефіцитом шасі. Як повідомив очільник компанії «Українська бронетехніка» Владислав Бельбас, саме постачання платформ стало «вузьким місцем» у виробничому ланцюжку. Це парадоксальним чином свідчить про успіх, адже виготовлення самої артилерійської системи вдалося налагодити й масштабувати до рівня, що випереджає можливості постачання транспортної бази.
Щоб не знижувати темпи й забезпечити стабільне надходження САУ до війська, було ухвалено гнучке й ефективне рішення — використовувати одразу кілька типів вантажівок. Наразі «Богдана» монтується на чотири різні колісні платформи, що дозволяє диверсифікувати постачання та уникнути залежності від одного виробника. Такий підхід не лише розв’язує проблему дефіциту, але й демонструє здатність українського ОПК швидко адаптуватися до умов воєнного часу, ставлячи в пріоритет потреби армії.
Ключову роль в адаптації шасі відіграє «Українська бронетехніка», яка спеціалізується на доопрацюванні вантажівок Tatra. Процес не обмежується простим монтажем гармати. Інженери повністю розбирають цивільну кабіну вантажівки, замінюючи її на спеціально розроблену броньовану капсулу, що захищає екіпаж. Це складний технологічний процес, який перетворює комерційну вантажівку на повноцінну бойову машину, готову до суворих умов експлуатації на передовій.
Від КрАЗу до Tatra: еволюція платформи для САУ
Історія «Богдани» — це водночас історія пошуку ідеальної платформи. Перші прототипи української САУ базувалися на вітчизняному шасі КрАЗ-6322. Це був логічний крок, спрямований на підтримку національного виробника. Пізніше, в процесі розробки та випробувань, з’явився варіант на базі білоруського МАЗ-6317. Однак повномасштабне вторгнення остаточно змінило пріоритети, змусивши шукати надійних західних партнерів.
Справжнім проривом став перехід на чеські вантажівки Tatra. Спочатку основною платформою стала модель T815-7, яка добре зарекомендувала себе в умовах бездоріжжя та бойових дій. Згодом лінійку розширили за рахунок більш сучасної Tatra Phoenix з колісною формулою 8×8, яку Владислав Бельбас особисто відзначив як найкращу за технічними параметрами. Окрім чеських машин, для «Богдани» також адаптують шасі німецького виробника Mercedes-Benz Zetros, що ще більше розширює виробничі можливості.
Еволюція на цьому не зупиняється. Минулого року Краматорський завод важкого верстатобудування, розробник САУ, зареєстрував міжнародний патент на «Богдану», встановлену на абсолютно новому шасі. Це свідчить про те, що паралельно з вирішенням поточних виробничих завдань, українські конструктори продовжують працювати на перспективу, прагнучи створити уніфіковану та ще більш досконалу платформу для вітчизняної «богині війни».
Використання чотирьох різних шасі для САУ «Богдана» — це не просто технічне рішення, а яскравий приклад української винахідливості та прагматизму в умовах війни. Замість того, щоб чекати на ідеальні умови, оборонна промисловість знаходить ефективні шляхи для безперервного постачання зброї на фронт. Ця гнучкість дозволяє не лише закривати нагальні потреби армії, але й закладає основу для подальшого розвитку однієї з ключових артилерійських систем ЗСУ.
