Служба митного та прикордонного контролю має виконувати складну роботу, і нині вона все більше покладається на технології, щоб полегшити це навантаження. Однак складність полягає в тому, що приховування камер спостереження у громадських місцях виглядає дещо підозріло. Звичайна цікавість одного водія призвела до розслідування, яке викрило цілу мережу камер, що відстежують автомобілі на південних автомагістралях Каліфорнії. Про це повідомляє Carscoops.
Житель округу Сан-Дієго Джеймс Кордеро зупинився, щоб оглянути, як йому здалося, покинутий причіп. Натомість він виявив складну установку з автоматичним зчитувачем номерних знаків (ALPR), живленням і, ймовірно, можливістю передачі даних у хмару. Після цього відкриття Кордеро почав помічати інші камери з ще більш переконливим маскуванням.
Хто контролює дані?
Саме апаратне забезпечення не є чимось екзотичним. Системи ALPR широко використовуються по всій країні: поліцейські встановлюють їх на патрульні машини, а міста - на перехрестях. Відмінність цієї ситуації полягає в тому, хто керує цими пристроями, як вони приховані та як мало про них відомої інформації.
Згідно з наявними даними, ці камери з’явилися лише після того, як Департамент транспорту Каліфорнії (Caltrans) надав дозволи Прикордонному патрулю та іншим федеральним агентствам розміщувати їх на державних шосе. Наразі поблизу кордону працює понад 40 таких пристроїв, що фіксують кожен номерний знак, незалежно від громадянства водія. При цьому Caltrans заявляє, що не керує камерами та не має доступу до зібраних даних.
Питання прозорості та безпеки
Захисники конфіденційності стверджують, що зростаюча мережа фактично обходить каліфорнійський закон 2016 року про ALPR, який встановлює правила використання та обміну даними номерних знаків правоохоронними органами. Коаліція з 30 організацій нещодавно закликала владу відкликати дозволи та демонтувати те, що вони називають інфраструктурою прихованого спостереження.
З іншого боку, прихильники технології вважають інакше. Вони аргументують це тим, що ALPR допомагають владі:
- ідентифікувати підозрюваних у серйозних злочинах;
- виявляти схеми, пов’язані з торгівлею людьми та наркотиками;
- знаходити зниклих безвісти.
У транспортних коридорах з інтенсивним рухом на кордоні, на їхню думку, це просто ще один слідчий інструмент. Попри це, активісти почали самостійно відстежувати та наносити на карту розташування цих пристроїв. Групи, такі як Electronic Frontier Foundation, задокументували понад 40 зчитувачів уздовж ключових магістралей.
Суть суперечки полягає не в самому існуванні зчитувачів номерних знаків і не в тому, що Прикордонний патруль використовує технології. Каменем спотикання стала прозорість. Досі немає чітких публічних відповідей на важливі питання: хто саме керує кожним підрозділом, як довго зберігаються дані, хто має до них доступ і як ця інформація захищена від зловживань.
Також читайте:
