Starstreak: британський надшвидкісний ПЗРК ЗСУ. Повний довідник ТТХ

Starstreak – це британський переносний зенітний ракетний комплекс, який залишається одним із найшвидших ПЗРК у світі: його ракета розганяється до швидкості понад три Махи вже за долі секунди після старту. На відміну від більшості аналогів, що покладаються на інфрачервоне самонаведення, Starstreak використовує лазерне промененаведення, яке практично неможливо обманути тепловими пастками чи станціями оптико-електронного придушення.

Розробка компанії Thales Air Defence (спадкоємиці Shorts Missile Systems) з Белфаста надійшла на озброєння британської армії ще у 1997 році, але справжню бойову перевірку пройшла після 2022 року, коли Велика Британія передала комплекси Україні одними з перших серед західних систем протиповітряної оборони. У цьому довіднику розглянемо історію створення, конструкцію, повні технічні характеристики, особливості бойового застосування в Україні та порівняння з іншими переносними комплексами.

Що таке Starstreak: британський надшвидкісний ПЗРК

Starstreak High Velocity Missile (HVM) – це комплекс ближньої протиповітряної оборони, призначений для ураження низько- та середньовисотних цілей: бойових вертольотів, штурмовиків, безпілотників і крилатих ракет на малих висотах. Головна конструктивна особливість системи – двоступенева ракета, яка після виходу з транспортно-пускового контейнера розганяється маршовим двигуном до гіперзвукової швидкості, а потім розділяється на три незалежні вражаючі елементи, кожен з яких самостійно наводиться на ціль за лазерним променем оператора.

Така архітектура різко підвищує ймовірність ураження цілі порівняно з класичними ПЗРК з одним боєзарядом, а надзвичайно висока швидкість польоту скорочує час реакції цілі майже до нуля. Водночас Starstreak вимагає від оператора безперервного утримання цілі в прицілі до моменту влучання, що робить систему складнішою в освоєнні, ніж комплекси типу “вистрілив і забув”.

Історія створення Starstreak

Роботи над комплексом розпочалися у Shorts Brothers у Белфасті наприкінці 1970-х – на початку 1980-х років як заміна застарілому британському ПЗРК Javelin (не плутати з американським протитанковим комплексом з однойменною назвою). Британське міністерство оборони поставило завдання створити зенітний ракетний комплекс, здатний ефективно протидіяти новому поколінню радянських бойових вертольотів, зокрема Мі-24, які на той момент несли потужне бронювання кабіни та системи попередження про лазерне опромінення, розраховані на класичні ПЗРК.

Інженери обрали нестандартний шлях: замість збільшення маси боєголовки для пробиття броні вони зробили ставку на кінетичну енергію. Три невеликі вольфрамові стрижні, що розганяються до швидкості понад 1000 метрів за секунду, пробивають броню вертольота силою удару навіть без потужного вибухового заряду, а потім детонують усередині корпусу. Перші випробувальні пуски відбулися у другій половині 1980-х, серійне виробництво стартувало у 1990-х, і у 1997 році комплекс офіційно прийняли на озброєння Британської армії під позначенням Starstreak HVM.

Протягом наступних двадцяти п’яти років систему модернізували: з’явилися легкий тринога пускова установка Lightweight Multiple Launcher (LML) на три ракети, гусенична бойова машина Stormer HVM з вісьмома ракетами напоготові, а також версії для встановлення на легкоброньовані машини та кораблі. У 2022 році Starstreak отримав бойове хрещення на новому театрі воєнних дій – в Україні.

Технічні характеристики Starstreak (ТТХ)

Нижче наведені основні тактико-технічні характеристики комплексу Starstreak. Частина параметрів (передусім точна максимальна швидкість та ефективна дальність у різних режимах пуску) не розкривається виробником офіційно і подається за відкритими джерелами та оцінками аналітиків.

Конструкція та принцип наведення Starstreak

Принцип роботи Starstreak суттєво відрізняється від більшості ПЗРК у світі, і саме в цьому криється як головна перевага системи, так і її головне обмеження. Пуск відбувається у два етапи. Спершу стартовий двигун виштовхує ракету з транспортно-пускового контейнера на безпечну для оператора відстань, після чого запалюється маршовий двигун, який за частку секунди розганяє снаряд до гіперзвукової швидкості понад три Махи.

Після досягнення максимальної швидкості корпус ракети розкривається, і три вольфрамові уражаючі елементи (дарти) розлітаються віялом, продовжуючи політ незалежно один від одного. Кожен дарт оснащений власними стабілізаторами, невеликим зарядом вибухівки та датчиком лазерного випромінювання, який утримує елемент у промені, спрямованому оператором на ціль. Такий поділ на три незалежні “снаряди” суттєво підвищує ймовірність ураження цілі навіть у разі промаху одного чи двох елементів.

Ключова перевага лазерного наведення Starstreak – висока стійкість до засобів радіоелектронної боротьби та теплових пасток (люверсів), які ефективно збивають з курсу класичні ПЗРК з інфрачервоними головками самонаведення, як-от Stinger чи Igla. Оскільки дарти орієнтуються не на тепловий слід двигуна, а на лазерний промінь, вертоліт чи літак не може “відстрілятися” тепловими пастками або поставити димову завісу для захисту. Зворотний бік такого рішення – оператор мусить безперервно утримувати ціль у прицілі аж до моменту влучання, тобто система не належить до класу “вистрілив і забув” і вимагає більшої вправності розрахунку, особливо по швидких цілях, що маневрують на малій висоті.

Бойове застосування Starstreak в Україні

Велика Британія стала однією з перших західних країн, що передала Україні сучасні засоби протиповітряної оборони: перші поставки комплексів Starstreak, включно з переносними пусковими установками LML, розпочалися вже навесні 2022 року, невдовзі після повномасштабного вторгнення. Це рішення мало символічне і практичне значення – українські підрозділи отримали інструмент, здатний протидіяти російським ударним вертольотам Ка-52 та Мі-28, які на той момент активно застосовувалися для ударів по колонах і позиціях на малих висотах, покладаючись на бронювання кабіни та системи попередження про лазерне опромінення.

За повідомленнями українських військових та відкритих джерел моніторингу втрат, Starstreak застосовувався для ураження російських вертольотів, а також фіксувалися повідомлення про збиття крилатих ракет і безпілотників на малій висоті. Точну кількість підтверджених збиттів незалежно верифікувати складно, оскільки офіційні джерела рідко розкривають деталі бойового застосування конкретних систем ППО, а частина повідомлень базується на відеофіксації без офіційного підтвердження виробника чи Міністерства оборони. Проте сам факт передачі та регулярного застосування Starstreak на фронті підтверджений численними офіційними заявами Великої Британії та Генерального штабу ЗСУ.

Особливість використання Starstreak в українських умовах – комбінація з іншими засобами ППО малої дальності, оскільки комплекс ефективний передусім проти цілей, що летять по прямій траєкторії у зоні прямої видимості оператора, тоді як проти масованих атак дронів-камікадзе типу “Шахед” частіше застосовують зенітну артилерію та мобільні вогневі групи. Українські розрахунки також відзначали високу складність освоєння системи через необхідність безперервного лазерного супроводу цілі, що вимагає інтенсивної підготовки на відміну від простіших у використанні інфрачервоних ПЗРК.

Starstreak проти Stinger та Igla: порівняльний аналіз

Порівняно з американським FIM-92 Stinger, який теж активно постачається Україні, Starstreak виграє за швидкістю ракети (понад Мах 3 проти приблизно Мах 2,2 у Stinger) і за стійкістю до теплових пасток завдяки лазерному наведенню замість інфрачервоного. Водночас Stinger простіший в експлуатації і належить до класу “вистрілив і забув”, що дозволяє оператору відразу після пуску залишити позицію, тоді як розрахунок Starstreak мусить супроводжувати ціль лазером до моменту влучання, залишаючись під більшим ризиком виявлення.

Порівняно з радянським/російським комплексом Igla, який дістався Україні у спадок від армій ОДКБ і досі перебуває на озброєнні, перевага Starstreak ще виразніша: Igla також орієнтується на інфрачервоний слід двигуна і легше піддається протидії тепловими пастками, а її дозвукова швидкість польоту (близько 600 м/с) залишає цілі більше часу на маневр ухилення порівняно з гіперзвуковими дартами Starstreak.

Часті запитання про Starstreak

Яка максимальна швидкість ракети Starstreak?

За відкритими даними, маршова швидкість ракети перевищує три швидкості звуку (понад Мах 3), що робить Starstreak одним із найшвидших переносних зенітних комплексів у світі. Точні цифри виробник офіційно не розкриває.

Чим Starstreak відрізняється від звичайних ПЗРК?

Головна відмінність – лазерне промененаведення замість інфрачервоного самонаведення та розділення ракети на три незалежні вольфрамові вражаючі елементи після розгону, що підвищує ймовірність влучання та стійкість до теплових пасток.

Коли Starstreak передали Україні?

Перші поставки комплексів Starstreak від Великої Британії розпочалися навесні 2022 року, невдовзі після початку повномасштабного вторгнення, і стали одними з перших сучасних західних засобів ППО, отриманих Україною.

Чи можна збити Starstreak тепловими пастками?

Ні, оскільки система наводиться на ціль за лазерним променем оператора, а не за тепловим слідом двигуна, класичні теплові пастки (люверси) проти неї неефективні.

Які платформи використовують для пуску Starstreak?

Комплекс можна застосовувати з плеча розрахунком із двох осіб, з легкої трипідставки Lightweight Multiple Launcher на три ракети або з гусеничної бойової машини Stormer HVM, що несе вісім ракет напоготові.

Висновок

Starstreak залишається унікальним прикладом інженерного рішення, яке компенсує вимогливість до підготовки оператора надзвичайно високою швидкістю ракети та стійкістю до засобів радіоелектронної боротьби. Для української протиповітряної оборони цей комплекс став одним із перших сучасних західних інструментів боротьби з ударними вертольотами на малій висоті ще з 2022 року.

Щоб побачити, як Starstreak вписується у загальну систему протиповітряної та наземної оборони України, ознайомтеся з нашим довідником військової техніки ЗСУ, а для порівняння з іншими сучасними засобами ППО, які отримали українські підрозділи, читайте огляд Patriot ППО в Україні.