Нещодавні події в Україні та російська військова кампанія не лише змінили політичний ландшафт, але й суттєво вплинули на світовий ринок зброї. Російська Федерація, яка традиційно є ключовим гравцем в оборонному секторі, стрімко втрачає свої позиції, що спонукає не лише зміну політичних обставин, а й техніко-економічні виклики адаптації до нових реалій.
Подробиці
З 2010 по 2021 рік обсяги поставок російських танків зросли, але динаміка ринку зазнає істотних змін. Початок нового «танкового буму», спровокованого російською агресією в Україні у 2022 році, міг стати прибутковим для російських виробників. Однак підсумки цієї військової кампанії швидко виявили відсталість і неефективність Росії у створенні сучасних танків, що призвело до втрати тисяч одиниць у перші місяці бойових дій.
Одним із суттєвих факторів, що сприяє втраті частки російського ринку, є їхній власний «токсичний» імідж. Поглиблення санкцій і обмежень з боку Росії призвело до скорочення потенційних клієнтів, які перестали розглядати Росію як надійного довгострокового партнера.
Конкуренція з інших країн також істотно впливає на російський танковий ринок. Китай і Південна Корея активно виходять на світовий ринок зі своїми сучасними і бюджетними танками, кидаючи виклик російським пропозиціям. Нові моделі, такі як китайські VT4 і VT5, а також південнокорейська серія K2 встановлюють стандарти продуктивності та ефективності. Це відбувається на тлі підвищеної активності таких традиційних держав, як Сполучені Штати, Франція та Німеччина.
Зараз основними покупцями танків у Росії є країни, у яких діють контракти, а також країни, які стикаються з фінансовими та політичними обмеженнями щодо закупівель у інших виробників. Однак Китай, агресивно нарощуючи військові поставки, витісняє російські танки в цьому сегменті ринку.
Подібні тенденції спостерігаються і в інших сегментах військово-промислового комплексу Росії. У колісній бронетехніці, де російські зразки складають конкуренцію сучасним бронетранспортерам і бойовим машинам, очевидний аналогічний спад популярності. Покупці віддають перевагу транспортним засобам, що поєднують в собі високу мобільність і надійність, а російські моделі вже не відповідають цим сучасним вимогам.
У артилерійських системах і боєприпасах спостерігається зростання конкуренції з боку інших глобальних гравців. Тут ключовими є ефективність і точність, а не лише кількість. Країни віддають перевагу рішенням, які можуть забезпечити стратегічну перевагу, залишаючи російські системи на другому плані.
Аналогічна ситуація у військовій авіації, де колись популярні в багатьох країнах російські літаки та вертольоти втрачають привабливість через технічні обмеження та відсутність сучасних технологій.
Цей загальний спад у всіх сегментах військово-промислового комплексу Росії свідчить про те, що країни-конкуренти швидко наздоганяють і перевершують Росію в інноваціях, розвитку та якості продукції.
Невизначеність навколо закінчення війни в Україні зберігається, але вже очевидно, що російська оборонна промисловість зазнала значного регресу на світовому ринку озброєнь. Ця невдача не тільки впливає на економічний стан Росії, але й підкреслює розрив між її військово-промисловим комплексом і реальними проблемами. Це може сигналізувати про початок кінця домінування Росії на світовому ринку зброї, викликаючи сумніви щодо її конкурентоспроможності в майбутньому.
