В Міноборони Росії показали ЗРК «Панцир-С1», який виділявся незвичайним камуфляжем. Схоже, що ця модель є реекспортною версією, призначеною для збройних сил Іраку. Ця експортна розробка була помічена на полі бою в Україні.
Подробиці
За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI), контракт на поставку озброєнь, підписаний між Іраком і російським агентством «Рособоронекспорт» у 2012 році, включав поставку 30 бойових вертольотів, таких як Мі-28НЕ та Мі-35М, а також 24 системи «Панцир-С1», з можливістю поставки додаткових 24 одиниць. Хоча понад 20 одиниць було поставлено в Ірак у 2016 році, а ще одна партія – у 2018 році, незрозумілим чином опинилася на озброєнні російських збройних сил. Цілком ймовірно, що після дострокового розірвання контракту ця установка залишилася у власності виробника, а згодом була передана Міноборони Росії.
У 2012 році угода з продажу зброї була ледь не зірвана через корупційний скандал за участю іракських чиновників. Незважаючи на ці суперечки, Ірак отримав експортну версію системи «Панцир-С1Е», яка, хоч і схожа на оригінальну модель за технічними характеристиками, не містить звичної системи розпізнавання радарів «свій-чужий» і може містити західні електронні компоненти.
«Панцир-С1», розроблений Тульським конструкторським бюро приладобудування КБП (Росія) і виготовлений Ульяновським механічним заводом, є комплексною системою, призначеною для захисту військових районів і стратегічних промислових об’єктів. Вперше представлена на авіасалоні МАКС в підмосковному Жуковському в 1995 році, ця система поєднує ракети «земля-повітря» та автоматичні гармати для захисту від високоточних повітряних атак на низьких і дуже низьких висотах.
Мобільна конфігурація «Панцир-С1» включає до шести бойових машин на батарею, керовані ракети «земля-повітря», 30-мм снаряди, транспортер-заряджач на кожні дві бойові машини, засоби технічного обслуговування та навчання. Об’єднані Арабські Емірати були першим експортним замовником, придбавши у 2000 році 50 систем «Панцир-С1», встановлених на колісні транспортні засоби MAN SX 45 8×8. Угода була укладена на суму 734 мільйони доларів.
Система озброєна дванадцятьма керованими ракетами 57Е6 або 57Е6-Е і двома автоматичними 30-мм гарматами 2А38М, розробленими на базі гармати ГШ-30. Це озброєння дозволяє вражати тактичну авіацію, дозвукові крилаті ракети та високошвидкісні ракети «повітря-земля» з максимальною дальністю польоту 20 км і висотою 10 км. «Панцир-С1» також здатний працювати в пасивному режимі по інфрачервоному каналу, логічно обробляючи сигнал і автоматично супроводжуючи цілі.
«Панцир-С1» може встановлюватися на різні шасі вантажівок, наприклад «Урал-5323» або «Камаз 6560», і здатний рухатися по дорогах зі швидкістю до 100 км/год. Ця мобільність дозволяє швидко розгортати його та діяти на різноманітних теренах, від пустельних просторів до складних гірських районів.
Його здатність вражати дві цілі одночасно та атакувати до 12 цілей протягом хвилини в поєднанні з адаптивною радіолокаційною/оптичною системою керування зброєю робить «Панцир-С1» ефективним проти широкого спектру повітряних загроз. Однак американські військові аналітики підкреслили потенційну вразливість системи «Панцир-С1», зокрема її сильну залежність від радара для ідентифікації цілей, що може бути скомпроментоване передовою тактикою радіоелектронної боротьби. Незважаючи на ці занепокоєння, система була широко прийнята і зараз використовується в кількох країнах, включаючи Алжир, Об’єднані Арабські Емірати, Сирію, Іран, Оман і В’єтнам.
