Одна із найпомітніших подій – швидке розширення запасів ядерних боєголовок Китаю, які зараз перевищують 500 одиниць. За оцінками США, до 2030 року ця кількість може сягнути 1000 боєголовок, що значною мірою зумовлене розширенням арсеналу міжконтинентальних балістичних ракет (МБР), таких як DF-31 і DF-41, здатних досягати цілей на території США.
DF-41, випробуваний за межами кордонів Китаю вперше за 40 років, являє собою значний технологічний прогрес, оснащений MIRV (кілька незалежних націлюваних ракет), що дозволяє йому вражати кілька цілей одночасно з одного запуску.
На суші Китай створив розгалужену мережу підземних шахт для своїх МБР. У звіті США йдеться про будівництво величезного комплексу із 120 шахт у провінції Ганьсу, призначених для розміщення міжконтинентальних балістичних ракет, таких як DF-31 і DF-41, що відзначає найбільше розширення наземного ядерного потенціалу Китаю в історії.
Були створені додаткові бригади, оснащені DF-26, балістичною ракетою середньої дальності (IRBM), здатною наносити як ядерний, так і звичайний удар. DF-26 пропонує підвищену точність з ймовірністю кругової помилки менше 100 метрів, що дозволяє Китаю диверсифікувати свої варіанти стратегічного удару, одночасно зміцнюючи свою оборонну позицію проти Сполучених Штатів та їхніх союзників.
Мобільна пускова установка DF-26 також відіграє вирішальну роль у цьому військовому нарощуванні. Ця система, успішно розгорнута в 2019 році, може наносити точні удари як по наземних, так і по морських цілях з максимальною дальністю 5000 кілометрів. Ця здатність наносити удари на великій відстані в поєднанні з мобільністю підрозділів надає Народно-визвольній армії (НВАК) значну стратегічну гнучкість, посилюючи її ядерне стримування та мережу захисту.
У морі Китай продовжує нарощувати свій ядерний потенціал. Дві нові атомні підводні човни типу 094 типу JIN надійшли в озброєння, завдяки чому загальна кількість цих підводних човнів, здатних патрулювати у відкритому морі, зросла до шести. Ці підводні човни оснащені балістичною ракетою підводного базування (БРПЛ) JL-3, оновленою версією свого попередника JL-2, яка пропонує більшу дальність і здатність вражати цілі США з захищених районів, таких як Південно-Китайське море. . Зростання цих підводних сил дозволяє Китаю підтримувати постійні можливості стримування за допомогою регулярного патрулювання в міжнародних водах.
Паралельно Пекін розробив новий повітряний компонент своєї ядерної тріади зі стратегічним бомбардувальником H-6N, здатним здійснювати дозаправку в польоті та нести балістичну ракету повітряного запуску. Ця здатність була продемонстрована під час національного параду 2019 року, що ознаменувало зміну у повітряній військовій стратегії країни. H-6N, як ключовий елемент повітряних ядерних ударних сил Китаю, надає Пекіну додаткову гнучкість для ядерних операцій.
Ядерний арсенал Китаю не обмежується кількістю боєголовок або систем доставки. Країна також вивчає розробку ядерних боєголовок малої потужності, пропонуючи більш пропорційні варіанти відповіді, особливо в контексті регіональних військових конфліктів або обмежених превентивних ударів. Ця диверсифікація ядерного потенціалу дозволяє Китаю розглядати широкий спектр військових сценаріїв, одночасно збільшуючи складність стратегічних розрахунків для своїх противників.
