У січні 2025 року під час військових навчань протиповітряної оборони Ірану Eqtedar 1403 збройні сили Ірану показали мобільний зенітно-ракетний комплекс Thunder (Tondar). Це останнє доповнення до арсеналу протиповітряної оборони Ірану призначене для перехоплення та знищення повітряних цілей на великих висотах, що є критичним компонентом зростаючого оборонного потенціалу країни. Оприлюднення системи Thunder відбувається на тлі ескалації напруженості з Ізраїлем, який довгий час вважався головним супротивником, особливо щодо ядерних амбіцій Ірану та регіональної діяльності. Зосередженість Ірану на зміцненні своїх місцевих систем протиповітряної оборони підживлювалася не лише загрозою військових дій з боку Ізраїлю, але й триваючим впливом міжнародних санкцій, які обмежують доступ країни до іноземних військових технологій.
Система Thunder (Tondar), продемонстрована під час Eqtedar 1403, є мобільною системою протиповітряної оборони, яка призначена для перехоплення та знищення різних низьколітаючих цілей, таких як малі літаки, крилаті ракети та боєприпаси високої точності з повітряного запуску, забезпечує важливий рівень захисту військових об’єктів, аеродромів та інших стратегічних об’єктів. Його можливості малої дальності дозволяють швидко розгортати його для захисту цінних активів від атак на малих висотах, які часто важко виявити та перехопити за допомогою звичайних систем ППО. Мобільний характер Thunder означає, що його можна швидко передислокувати в різні частини країни, пропонуючи гнучкість у захисті від динамічних загроз у складному середовищі на полі бою.
Ця нова система протиповітряної оборони є частиною ширшої стратегії Ірану щодо зменшення залежності від іноземних технологій, на яку серйозно вплинули санкції, накладені західними країнами, зокрема Сполученими Штатами. Ці санкції обмежили здатність Ірану закуповувати передові оборонні системи у великих міжнародних постачальників, таких як Росія чи Китай. У відповідь Іран все більше зосереджується на розробці власних систем озброєння, включаючи платформи ППО, балістичні ракети та безпілотники. «Грім» («Тондар») є значним кроком у цих зусиллях, що тривають, і він приєднується до зростаючого списку місцевих іранських систем, таких як «Бавар-373», яка конкурує з С-300 російського виробництва, і «Кордад-15», мобільна система протиповітряної оборони, здатна вражати літаки і ракети на середніх і великих відстанях.
Бойові можливості системи Thunder посилюють багаторівневий підхід Ірану до оборони, який спрямований на захист країни від широкого спектру загроз з повітря. Оснащений вдосконаленим радаром і системами наведення, Thunder, як вважають, має здатність відстежувати та вражати кілька цілей одночасно, забезпечуючи швидке реагування на нові загрози. Хоча конкретні відомості про дальність ракети та системи наведення залишаються невідомими, очікується, що Thunder використовує технології, розроблені власними силами оборонної промисловості Ірану, з акцентом на підтримку гнучкості та адаптивності у сценаріях з високими ставками.
