Останні кілометри до лінії фронту — це зона, де ціна помилки вимірюється життями. Кожен рейс із боєприпасами, водою чи медикаментами перетворюється на смертельно небезпечну місію. Але поки увага світу прикута до ударних дронів у небі, на землі відбувається тиха технологічна революція: роботизовані платформи поступово витісняють людей з найнебезпечніших логістичних маршрутів, стаючи новою опорою для українських бійців.

Роботи замість людей: тиха революція логістики ЗСУ

Смертельні кілометри: як дрони рятують логістику

На певних ділянках фронту утворилися так звані «сірі зони смерті» — території глибиною від 5 до понад 20 кілометрів, що простягаються від передових позицій у наш тил. Ці ділянки насичені ворожими розвідувальними дронами, які полюють на будь-який рух. Під’їзні шляхи тут постійно мінуються дистанційно, а на бронетехніку чи піхоту чекають засідки FPV-камікадзе. Доставка вантажів у таких умовах перетворилася на лотерею, де ставкою є людське життя.

Саме ця загроза стала головним каталізатором для масового впровадження наземних роботизованих комплексів (НРК). Невеликі, непомітні та, що найважливіше, безпілотні платформи виявилися ідеальним рішенням для прориву крізь ці «кіллзони». Як зазначає Олександр Ябчанка, керівник служби роботизованих систем батальйону «Вовки Да Вінчі», за останній рік ситуація змінилася кардинально. Якщо раніше НРК були екзотикою, то сьогодні вони стали чи не єдиною реальною альтернативою бронетехніці для постачання передової.

Ця тенденція вже охопила цілу низку провідних підрозділів Сил оборони. Від 3-ї окремої штурмової бригади та бригади «Азов» до корпусів Десантно-штурмових військ — скрізь, де логістика стає питанням виживання, наземні дрони беруть на себе найважчу роботу. Це вже не експеримент, а нова реальність, що дозволяє зберегти найцінніший ресурс — життя українських солдатів.

Тонни вантажів і десятки врятованих життів

Масштаби цієї роботизації вражають. Наприклад, у 3-й ОШБр, яка однією з перших повністю перевела забезпечення передових позицій на роботів та важкі коптери, оператори щотижня доставляють до 40 тонн вантажів. Цього вистачає для забезпечення діяльності п’яти батальйонів. Бійці бригади «Азов» за допомогою наземних дронів щомісяця переправляють на «нуль» 20-25 тонн майна, а в одній з бригад ДШВ роботизовані платформи виконують близько 80% усіх логістичних завдань, перевозячи 10-12 тонн вантажів на місяць.

За кожною тонною доставленого вантажу стоять врятовані життя. Оператори з бригади «Азов» розповідають, що їхня рота щомісяця втрачає під ворожими ударами понад 10 роботизованих платформ. Але кожна знищена машина — це потенційно врятований екіпаж бронеавтомобіля або група піхотинців, яким не довелося ризикувати собою. Ця техніка стала своєрідним розхідним матеріалом, який приймає удар на себе, зберігаючи людей.

Спектр завдань, які виконують наземні роботи, надзвичайно широкий. Вони везуть усе, що потрібно для автономної боротьби: боєприпаси, зброю, пальне, провізію, акумулятори для БПЛА та рацій і навіть кров для переливання пораненим. Звісно, це не панацея — ефективність дронів знижується через погані погодні умови, що ускладнюють прохідність ґрунту. Проте, як каже командир роти ударних НРК 3-ї ОШБр Макар, навіть у таких умовах роботи виконують до 50% логістичних завдань, залишаючись незамінним елементом сучасної війни.

Впровадження наземних дронів у логістику ЗСУ — це не просто технологічне оновлення, а фундаментальна зміна підходів до ведення бойових дій. Ця тиха революція відбувається не на парадах, а на розбитих дорогах Донбасу та півдня України. Вона доводить, що майбутнє війни — за системами, які мінімізують ризик для людини. І поки Україна продовжує вдосконалювати та масштабувати використання роботів, кожен їхній рейс на передову — це ще один крок до перемоги, здобутої не лише героїзмом, а й розумними технологіями.