Легенда з нюансами: що приховує Toyota Prado 120 і чому його досі купують

Toyota Land Cruiser Prado 120 навіть через двадцять років після дебюту залишається іконою на українському вторинному ринку. Його репутація «невбиваного» позашляховика змушує багатьох заплющувати очі на поважний вік та пробіги, що давно перетнули позначку в кілька сотень тисяч кілометрів. Але чи справді ця легенда така бездоганна, і які приховані «сюрпризи» можуть чекати на нового власника?

Toyota Prado 120 (2002–2009) — це автомобіль-символ, який поєднав у собі справжню рамну конструкцію, позашляхові можливості та рівень комфорту, недосяжний для багатьох конкурентів того часу. Навіть сьогодні він є бажаною покупкою для тих, хто шукає надійність, перевірену часом. Проте ідеальних автомобілів не існує, і за фасадом брутальної зовнішності ховаються специфічні вікові проблеми, знання яких допоможе уникнути серйозних фінансових втрат і розчарувань. Розглянемо, за що його обожнюють і на що варто звернути увагу перед покупкою.

За що його люблять: прохідність та надійність

Секрет популярності Prado 120 криється в його інженерній простоті та надійності. В основі автомобіля — чесна позашляхова трансмісія з постійним повним приводом, міжосьовим диференціалом Torsen з можливістю жорсткого блокування та знижувальною передачею. Це не сучасний кросовер з електронною муфтою, а справжній інструмент для підкорення бездоріжжя, здатний витягнути вас із найскладніших ситуацій. Навіть стандартна підвіска має величезні ходи, що дозволяє впевнено долати перешкоди, перед якими пасують інші авто.

Лінійка двигунів — ще один привід для гордості власників. Бензинові агрегати об’ємом 2,7 та 4,0 літра, а також 3,0-літровий турбодизель, вважаються одними з найнадійніших у своєму класі. Вони не вирізняються сучасними технологіями, проте мають величезний ресурс і не вимагають складного обслуговування. Звісно, за це доводиться платити високою витратою пального: бензинові версії легко споживають 16–18 літрів у місті, а дизель — більш помірні 12–13 літрів. Однак для багатьох покупців ця плата за спокій та впевненість є цілком прийнятною.

Комфорт на розбитих дорогах — візитівка Prado 120. Його підвіска настільки м’яка, що буквально «проковтує» ями, вибоїни та нерівності, створюючи відчуття плавності, майже як на кораблі. Ця якість особливо цінна в українських реаліях, де стан доріг далекий від ідеалу. Саме ця «всеїдність» ходової частини дозволяє водієві не скидати швидкість там, де власники легковиків чи жорстких кросоверів змушені гальмувати. Щоправда, у цієї м’якості є і зворотний бік — валкість та відчутні крени в поворотах, але для цільової аудиторії це не є критичним недоліком.

Ахіллесова п’ята: корозія, підвіска та гальма

Незважаючи на загальну міцність, кузов Prado 120 не позбавлений слабких місць. Сам метал кузовних панелей оцинкований і добре протистоїть іржі, чого не скажеш про раму та навісні елементи. Дорожні реагенти та роки експлуатації нещадно вражають раму, особливо в місцях кріплення кузова. Характерна ознака втоми — «крен» на лівий бік у європейських версій, де розташований важкий паливний бак. Також швидко втрачають вигляд хромовані деталі решітки радіатора та фірмові легкосплавні диски, які починають «облазити».

Підвіска, що дарує неймовірний комфорт, вимагає регулярної уваги. Найшвидше здаються втулки стабілізаторів, які доводиться міняти кожні 40–50 тис. км. Ступичні підшипники на наших дорогах рідко витримують понад 100 тис. км. Особливої уваги заслуговують версії із задньою пневмопідвіскою: вона дозволяє регулювати кліренс, але її датчики положення кузова — розхідний матеріал, вразливий до солі та бруду. Вартість одного такого датчика може сягати 200 доларів, що робить ремонт «пневми» недешевим задоволенням.

Існують і менш очевидні, але неприємні нюанси. Наприклад, петлі задніх дверей, на яких висить важке запасне колесо (в азійських та арабських версіях), з часом просідають, що призводить до поганого закривання та стукоту. Гальмівна система в цілому надійна, але механізм стоянкового гальма потребує періодичного чищення та змащення, інакше він закисає. Важливо також розрізняти версії для різних ринків: «араби» часто мають два паливні баки та два кондиціонери, але позбавлені підігріву сидінь, що може стати неприємним сюрпризом взимку.

Підсумовуючи, Toyota Land Cruiser Prado 120 — це чесний і надійний автомобіль, чия легендарна репутація цілком заслужена. Однак його вік бере своє, і потенційному власнику варто бути готовим до певних компромісів та витрат. Це вже не той автомобіль, який можна просто купити і забути про сервіс. Він вимагає уважного огляду перед покупкою, розуміння його специфічних слабких місць та готовності вкладати кошти в підтримку його стану. Для тих, хто шукає універсальний транспорт для будь-яких доріг і готовий доглядати за ним, Prado 120 і сьогодні залишається одним із найкращих виборів на ринку.