“Легионер” – так росіяни назвали свій черговий “прорив” у броньованій техніці. Насправді це грубо зварена конструкція на базі ГАЗ-3308 “Садко” зі сумнівним захистом та відсутністю протимінного бронювання. Виглядає як гаражна самодіяльність, а позиціонується як серйозна військова машина.
Росія продовжує дивувати світ своїми “інноваціями” у військовій техніці. Цього разу на світ з’явився бронеавтомобіль “Легионер”, який підозріло нагадує радянський БТР-40 зразка 1950-х років. Тільки тепер його зробили на шасі вантажівки ГАЗ-3308 “Садко” – наступниці легендарної “Шишиги” ГАЗ-66.
Що це таке
За задумом розробників, “Легионер” – це багатофункціональна платформа. Відкритий кузов дозволяє розміщувати стрільця з десантниками, перевозити вантажі або поранених. Машину пропонують використовувати для логістики, евакуації та навіть як платформу для мобільних вогневих груп ППО.
Остання пропозиція виглядає особливо кумедно: техніка для протиповітряної оборони зазвичай не потребує серйозного бронювання, але “Легионер” його має. Правда, настільки слабке, що користі від нього небагато.
Захист – на папері
Броня заявлена на рівні БР 5. Це означає, що машина теоретично витримує уламки та постріл зі СВД кулею 7,62×54 мм зі зміцненим сердечником з 10 метрів. Але ось протимінного захисту немає взагалі – лише “протиуламковий”.
Розробники пишуть, що броня не пробивається стрілецькою зброєю типу АК та СВД. Для 12,7-мм кулемета ДШВ це з відстані понад 100 метрів, для 14,5-мм КПВТ – з понад 600 метрів.
Але є нюанс: формулювання “відсутнє наскрізне бронепробиття” не означає, що все гаразд. Можливе внутрішнє сколювання – коли броня не пробивається, але уламки всередині вражають екіпаж та обладнання. Тобто ти не помер від кулі, але помер від уламків власної броні.
Технічні характеристики
- Маса: 6,5 тонн
- Вантажність: до 2,5 тонн
- Максимальна швидкість: 100 км/год по асфальту
- Запас ходу: 750 км
- Двигун: ЯМЗ-534
- Огляд: камера нічного бачення спереду, решта – наосліп
Кабіна вміщує водія та пасажира, є шумо- та віброізоляція. Але огляд обмежений – бачиш лише вперед. Все інше – на інтуїції.
Хто це зробив
Розробник – компанія “Русские боевые машины”. За їхніми словами, вони існують з 2016 року та поставили понад 200 одиниць броньованої техніки. Але є проблема: в російських реєстрах компанія зареєстрована лише 8 серпня 2025 року. Інших згадок у ЗМІ про неї немає.
Варіантів два:
- Це колишнє “гаражне КБ” або волонтерська група, яку легалізували.
- Це черговий “розпил” від ділків, які хочуть заробити на армійських контрактах.
Обидва варіанти не додають оптимізму щодо якості продукції.
Порівняння з українськими аналогами
В Україні також розробляють легкі бронеавтомобілі. Наприклад, “Джура” від НВО “Практика” або UAT.TISA від “УкрАрмоТех”. Це теж машини для логістики та мобільності, але виконані значно акуратніше.
“Легионер” на їхньому тлі виглядає як грубо зварена конструкція з наявних компонентів. Великий, незграбний, зі слабким захистом та обмеженим оглядом.
Висновок
Ідея легкого бронеавтомобіля для логістики та мобільності має сенс. Але “Легионер” – це не про ідею, а про “швидко зліпити щось із того, що є”.
Слабке бронювання, відсутність протимінного захисту, обмежений огляд та сумнівне походження розробника – все це викликає питання: чи буде ця машина корисною на полі бою, чи стане черговою ілюстрацією російського підходу “головне – звітувати про виконання плану”?
Час покаже. Але поки що “Легионер” виглядає радше як гаражний експеримент, ніж як серйозна військова техніка.
