Шістдесят п’ять років тому в Запоріжжі сталася подія, яка назавжди змінила транспортну історію України. Завод “Комунар”, який до того випускав комбайни та сільгосптехніку, народив першу серійну партію легкового автомобіля – ЗАЗ-965.
Це був не просто “народний автомобіль” радянського зразка. Це була спроба створити щось компактне, доступне та функціональне – машину для всіх.
Від комбайнів до легковиків
Для випуску “Запорожця” завод у Запоріжжі повністю реконструювали. Двигуни виготовляв Мелітопольський завод легких дизелів. За основу взяли італійський FIAT-600 – але не просто скопіювали, а адаптували під радянські реалії: погані дороги, дефіцит сервісу та жорсткі кліматичні умови.
Експортна версія автомобіля йшла під назвою “Ялта”. Там були бічні молдинги, краща шумоізоляція, попільничка в салоні та дзеркало заднього виду – розкіш для внутрішнього ринку СРСР.
Усього з 1960 по 1998 рік випустили 322 166 “Запорожців” різних модифікацій. Це не мільйони Toyota чи Volkswagen, але для радянської економіки – вражаюча цифра.
П’ять інженерних рішень, які виділяли ЗАЗ-965
1. Форма кузова – інженерна раціональність
Над “Запорожцем” працював науково-дослідний інститут, і це відчувалося. “Яйцеподібна” форма без елементів, що виступають, дозволяла машині проходити там, де застрягали “Москвичі” та “Волги”. Вага – всього 790 кг, але кузов, зварений з великих штампованих панелей, був міцнішим за багато іноземних аналогів.
Силовий агрегат компактно розташований ззаду, навантажуючи ведучі колеса. Результат – непогана прохідність навіть на грунтових дорогах.
2. Повноцінний чотирициліндровий двигун
Витрата – 5,9 літра на сотню. Для 1960-х це був дуже пристойний показник. Більшість конкурентів у класі мікролітражок мали двоциліндрові мотори або споживали значно більше.
Плюс – повітряне охолодження. Простіше, дешевше в обслуговуванні, менше ризиків перегріву через забуту заміну антифризу.
3. Енергоозброєність – найкраща в класі
Співвідношення маси до потужності двигуна становило 31-35 кг на кінську силу. Це був найкращий показник серед мікролітражок того часу. “Запорожець” не був швидким, але був жвавим.
4. Трансформація салону за секунди
Передні сидіння знімалися легко та швидко – без інструментів. Це дозволяло миттєво збільшити багажний простір. Їдеш на дачу? Зняв сидіння, завантажив мішки з картоплею – і вперед.
Для радянської людини, яка возила все від будматеріалів до врожаю, це була критично важлива опція.
5. Автономне опалення
Система обігріву салону могла працювати незалежно від двигуна, не споживаючи бензин. Теоретично – геніальне рішення. Практично – часто давала збої, але сама ідея випереджала час.
Не ідеальний, але свій
“Запорожець” ніколи не був ідеальним автомобілем. Він шумів, вібрував, не мав комфорту преміум-класу. Але він був доступним, ремонтопридатним та функціональним.
Для мільйонів радянських громадян це був перший особистий автомобіль. Перша можливість самостійно вирушити в подорож, не чекаючи автобуса чи потяга.
Сьогодні “Запорожець” – це ностальгія, музейний експонат та символ епохи. Але 65 років тому це був технологічний прорив.
